“І дальше смерті – рідна Україна” (за твором В. Стуса “Весь обшир мій – чотири на чотири”)
Вірш “Весь обшир мій – чотири на чотири” датований 1965 роком. Ще попереду арешти, тюрми, заслання, але Василь Стус ніби передчуває свою долю. І цьому були причини.
Коли знайомишся із життєвим шляхом поета, на перший погляд здається, що все для нього складалося вдало. Закінчивши школу, вчився у педагогічному інституті; недовге вчителювання у середній школі перервав призов до лав Радянської Армії. Потім переїзд до Києва, навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Г. Шевченка, кохання, одруження, народження сина. Василь Стус
У вересні 1965 року в кінотеатрі “Україна” була прем’єра кінофільму С. Параджанова “Тіні забутих предків”. Василь Стус звернувся до глядачів і запропонував вставанням висловити протест проти арештів прогресивних інтелігентів і незаконних дій уряду та КДБ. Ось із цього часу і почалися поетові поневіряння. Його виключили з аспірантури, не
Поет передчуває страшний для нього 1972 рік, коли рідна Україна буде далеко, а смерть стоятиме поруч і заглядатиме в очі. Тоді він уже не зможе навіть напитати шляхів на Батьківщину і дійти до матері, побачити колодязь, тин, хату.
Дивно, скільки горя і смутку, скільки душевної тривоги може вмістити невеликий вірш. Останні промені вечірнього сонця падають на два сумні вікна вбогої оселі, “і в кожній шибі – ніби дві жарини – журливі очі вставлено”. Це мати виглядає свого сина, але йому “в ніч твою безсонну не зайти”. У цій поезії дивним чином переплітається образ матері з образом України. До матері зигзиці звертається поет і молить її:
Та жди мене. Чекай мене. Чекай, Нехай і марне, але жди, блаженна.
У передчутті невідворотного Василь Стус, як і кожна дитина, звертається подумки до матері, яка може захистити його тільки молитвою до Бога і чекати, не маючи надії на повернення любого сина.
Кінець вірша – це зойк душі поета. Він просить матір:
І Господові помолись за мене.
А вмру – то й з того світу виглядай.
Із того світу довелося вже Україні виглядати свого бунтівливого сина. І він повернувся до неї своїм незламним духом, своїми мріями і сподіваннями, своїми творами.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)