“Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса

Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса.

Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, з аспірантури виключений, твори його не друкувалися. А потім мордовські табори і вироки, які приголомшують своєю жорстокістю і нелюдяністю. Та ніщо не зламало його, сила духу залишалася незборимою. Він продовжує писати. І за кожним образом – Україна, яка була його духовним порятунком, а відірваність під рідного краю тільки посилювала його синівську любов:

О земле втрачена, явися

Бодай у зболеному сні,

І лазурово простелися,

І душу порятуй мені.

Він жив Україною, мріяв про неї на чужині. Читаючи вірш “На колимськім морозі калина”, бачимо, що йому навіть у похмурих північних пейзажах ввижається прекрасна українська природа. Бачить він Україну і за тюремними мурами в образі собору, символу

духовної величі людини.

Василь Стус передчував свою долю, але вважав, що мусить жити саме так. У поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я” викладено його життєве кредо, показано духовні принципи. Автор ніби намалював свій трагічний шлях, але це не лякає його. Мужній поет-патріот вірить у свою правоту, і це дає сили все знести, вистояти, не набравшись скверни і ненависті. Його життя було сповнене добра, любові, благородства: “Як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і в смерті з рідним краєм поріднюсь”, – дає обіцянку автор.

Ліричний герой В. Стуса передчуває свою загибель, він не жалкує, що обрав для себе цей трагічний шлях, не хоче нічого змінювати у своєму житті:

Яким мене мати вродила

І благословила в світи.

І добре, що не зуміла

Мене від біди вберегти.

Василь Стус вірив, що буде разом зі своїм народом, що повернеться до нього, хоча і після смерті. І він повернувся. Непересічний талант, трагічна доля, боротьба за національну незалежність українського народу назавжди залишаться у наших серцях.






Твір на тему вічні цінності у творі довженка.
“Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса