Життєвий подвиг В. Стуса

Є в нашого народу улюбленці, яких він носить у серці, до яких звертається в скруті. Здебільшого це не воїни, не герої. Ім’я їм – легіон. Професія – мученики. Люди не забувають тих, хто життя віддав за други своя. Може, тому ім’я Василя Стуса повернулося до українців не тільки як ім’я поета, а як ім’я людини, що зійшла на Голгофу за щастя рідної країни…

Тернистий шлях почався 4 жовтня 1966 року. Талановитий літературознавець, аспірант публічно висловив протест проти арештів інтелігенції. Приводом стала фальшива уголовна справа

Сергія Параджанова, відомого кіно-митця. Із аспірантури Стуса виключили відразу, шість років велося переслідування. Людину ламали психологічно, лишили без роботи, сподіваючись, що переможуть. Не зламали. У 1972 році, 12 вересня, пролунав вирок: 5 років таборів суворого режиму, 3 роки заслання. Знов “привітна” Колима розкрила обійми для інакодумця. Чим же завинив Василь Стус? Тільки тим, що понад усе любив Україну, хотів бачити її дійсно вільною, боровся з офіційною брехнею, не міг мовчати, коли гинули кращі її діти. У 1970 році загинула художниця Алла Горська. Василь Стус відчув, як кільце смерті стягується коло нього. Він пише вірш
“Пам’яті А. Г.”:

Ярій душе. Ярій, а не ридай…

…Усім нам смерть судилася зарання…

Розлука з батьківщиною була болісною й довгою. Що підтримувало його? Пам’ять, спогади про Україну, сни, у яких він знов був там, “у днях забутих”, де Сонця хлюпочуться в озерах, Спадають гуси до води, В далеких по життєвих ерах Мої розтанули сліди. Убивці дочекалися амністії, а патріот Стус відбув повний строк. 1979 року він повертається до Києва, а у жовтні Т 980-го знов опиняється за гратами. Тирани бояться нескорених, незламних. Рік Стуса тримали в одиночній камері. Не зламали – і ось новий вирок: десять років таборів, п’ять – заслання. Знущання було витонченим: гноблячи тіло, не забували про душу-забирали кожний написаний вірш, кожний рядок, кожний переклад. Посміхаючись, сказали, що все спалено.

За таких обставин можна стати звіром, можна – богом. Це залежить від глибинних властивостей, притаманних людині. Еллініст Лосев у таборі написав одну з найкращих робіт з міфології. Літературознавець Бахтін – фундаментальну працю по теорії літератури. Василь Стус вивчив французьку й англійську мови, перекладав Рембо, Бодлера, Кіплінга, Рільке, Гете. І написав свої найкращі вірші – про Україну, про кохання, про дружину й сина, яких бачив тільки уві сні. Моторошно стає, коли читаєш:

Наснилося, з розлуки наверзлося,

З морозу с клякло, з туги – аж лящить.

Над Прип’яттю світання зайнялося –

І син біжить, як горлом кров біжить.

Без надії на життя, але з вірою в повернення до батьківщини, хоч після смерті, стояв у своєму великому стоянні Василь Стус.

…Він помер у ніч з третього на четверте вересня 1985 року в карцері ВС-389/36. Прах його повернувся в Україну 16 листопада 1989 року. Присутні були понад сто тисяч українців…






Аналіз гімн краси.
Життєвий подвиг В. Стуса