Романтичний автопортрет, створений А. Міцкевичем у “Кримських сонетах”

Образ самотнього героя, огорнутого ореолом загадковості, типовий для будь-якого романтичного твору. Саме таким є ліричний герой циклу сонетів А. Міцкевича “Кримські сонети”.

Як і личить романтичному герою, він діє в обставинах екзотичних – у Криму. Тому вже перші сюжети пов’язані з морем: “Штиль”, “Плавання”, “Буря”. Високий душевний підйом змальовано через образ бурі, з якою герой відчуває спорідненість:

Я криком радостным приветствую движенье.

Косматым парусом взвилось воображенье.

О счастье! Дух

летит вослед душе моей.

Усе його життя – то і є плавання буремним морем, серед якого хтось виживає, хтось прощається з життям, а комусь воно й не в радість:

Был путник между них: сидел один в молчанье

И думал он: счастлив, кто здесь без чувств упал,

Кто детски молится, кому есть с кем проститься.

Чому так сумно ліричному герою? Мабуть, тому, що він, милуючись краєвидами Криму, вслухаючись у старовинні легенди цього краю, завжди думає про покинутий рідний край: “Так почему душа в далекий край стремится, в былые времена влекут меня мечты?” Там залишилися спогади, друзі, кохання, там залишилася душа.

Ось чому смутком огорнуті рядки “Кримських сонетів”. Крізь картини днів і ночей, проведених в Алушті, Бахчисараї чи Балаклаві, завжди проглядає сумний образ самотнього юнака, що ніби загубився серед чужого для нього раю. Він прагне знайти себе, впіймати вічно невловимий образ краси й сенсу буття.

Пильно вслухається він у звуки дивного краю, але думкою лине далеко до іншої сторони:

Она в родном краю, куда мне нет возврата,

Где все ей говорит, как я любил когда-то.

Вздохнет ли обо мне, на мой ступая след?

Таким створив романтичний автопортрет видатний польський поет Адам Міцкевич у “Кримських сонетах”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Романтичний автопортрет, створений А. Міцкевичем у “Кримських сонетах”