Автопортрет Б.-І. Антонич

“Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”.

“Я – закоханий в житті поганин”.

“Привітання життя”.

З першої книжки “Привітання життя”

Червоні клени й клени срібні,

Над кленами весна і вітер.

Дочасності красо незглибна,

Невже ж тобою не п’яніти?

Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу дії:

Я, сонцеві життя продавши

За сто червінців божевілля,

Захоплений поганин завжди,

Поет весняного похмілля.

Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича “Автопортрет” – як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. Він поганин (язичник), що поклоняється сонцю, вітру, весні. Цей вірш – автопортрет – відображення його душі, закоханої у красу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Автопортрет Б.-І. Антонич