Твори за повістю «Зачарована Десна»
Основні загальнолюдські моральні норми вироблялися народними масами протягом тисячоліть. Тому важливого значення народній моралі, показові її впливу на формування характеру і світогляду людей надавали майстри слова.
З цього погляду заслуговує уваги автобіографічна кіноповість О. Довженка «Зачарована Десна». Призмою, крізь яку проходили враження і роздуми зрілого художника, стали перші уроки народної моралі й етики, глибоко засвоєні малим Сашком у селянській хаті.
Основу народної моралі, зокрема селянської, визначало ставлення
Естетичні
Принципи народної моралі стали підвалинами моралі і О.П. Довженка. Вихований у повазі до праці, письменник усе життя звеличував її, бачив щастя людей і їхню красу саме в труді.
Це яскраво засвідчує кіноповість «Зачарована Десна», де автор шанобливо говорить про людей праці, про ставлення до неї як до творчості. Ось, наприклад, слова матері, які визначають тональність усього твору: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь в землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість». У нелегкій праці пройшло життя діда, «схожого на Бога»… Він «прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись у холодок».
Художник не просто описує враження дитинства. Образи близьких малюються з шаною і любов’ю, з гордістю за свій чесний і працьовитий рід. Середовище навчило майбутнього митця поважати простого селянина, воно відкрило очі й на талант дядька Самійла, який був неперевершеним косарем. Він «обкосив би всю землю, аби тільки була добра трава та хліб і каша», і люди цінували його.
З особливою любов’ю описує О. Довженко батька, змальовуючи його портрет у гармонійному поєднанні працьовитості й фізичної досконалості (голова «темноволоса, велика і великі розумні сірі очі», «тіло біле, без єдиної точечки, волосся хвилясте…, руки широкі, щедрі»), з високим інтелектом (він «з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів», «такт розумів і шанобливість»).
Саме нелегка чесна праця, готовність прийти на допомогу підносили його, давали право письменникові бачити батька прекрасним і гідним поваги. Автор скрізь робить акцент на єдності цих рис. Народна мораль пронизує кіноповість і в поглядах на дітей.
У середовищі, де практично панував принцип «хто не працює, той не їсть», праця була мірилом цінності людини. Цей мотив повторюється О. Довженком у «Зачарованій Десні»: він вривався в дитячу душу, коли померли Сашкові брати, «а люди ридали і довго жаліли, що ні рибалок не вийде вже з нас, ні косарів у лузі…», і тоді, коли баба в гніві благала для нього найстрашнішої кари, «щоб не вийшло з нього ні кравця, ні шевця, ні плотника…»
«Зачарована Десна» засвідчує, що весь уклад селянського побуту сприяє вихованню дитини в доброті. Хата, що ніби сама виросла , серед розкішної природи, настроювала на це: «У ній ніщо не замикалось. Заходьте, будь ласка, не питаючись – можна? Милості просимо!» Сприяло вихованню певних моральних якостей малого героя і ставлення селян до тварин і рослин, до природи. Добрий господар, перш ніж сісти їсти, догляне худобу, домашню птицю. Така чуйність була нормою народної моралі і поведінки.
Дід, наприклад, умів розмовляти з кіньми, волами, мати пестила кожну посаджену рослину., У «Зачарованій Десні» письменник часто звертається до фольклору, визначаючи важливу роль народної творчості у вихованні кращих моральних якостей людей. Так, у грізному 1942 році О. Довженко схвильовано писав про українську пісню, в якій «боєць знаходив сили і завзяття, бойової щедрості, любові до народу…»
У «Зачарованій Десні» письменник робить наголос на всьому; доброму, що запало в дитячу душу, де «всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну».
(1 votes, average: 5,00 out of 5)