Твір “Характеристика малого Сашка із повісті “Зачарована Десна””

Відомий український режисер та громадський діяч О. П. Довженко не менш відомий нашим співвітчизникам як талановитий письменник, який у своїх творах оспівував красоту рідного краю, свій народ, його традиції та високі моральні якості. Він завжди був небайдужім до того почуття, яке протягом усього життя зв’язувало його з українським народом. Одним із найяскравіших свідчень цього є кіноповість “Зачарована Десна”, в якій рідна природа та персонажі представляються такими, якими їх бачить своїми очами головний герой твору – малий Сашко.

/> Допитливий хлопчик жадібно вбирає усі враження, які він зустрічає у своєму повсякденному житті. У цих враженнях ми бачимо ту мораль, яку у дитину вкладають рідні, яка в свою чергу, характерна для більшості наших співвітчизників. Батько, мати, дідусь та односельці Сашка – це працьовиті та мудрі люди. І саме у праці розкривається батько хлопця: “Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий”. Душа цієї простої людини, як і душа усього українського народу, наповнена неоціненними скарбами – любов’ю до людей, до усього навколишнього світу і умінням саме у праці знаходити
найбільшу насолоду. Безумовно, що такий батько виховає у своєму нащадку такі ж самі риси та позитивні якості. Так само малий Сашко буде мати високу внутрішню культуру і бажання буди найбільш корисним для інших. Та й мати хлопця – взірець справжньої української жінки – працьовитої та домовитої. “Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість”, – говорить вона. Глядячи на батьків, можна з упевненістю сказати, що Сашко виросте добрим та гарним чоловіком і стане достойним членом суспільства, але поки він лише маленький хлопчик.
Та й усі ми, як то кажуть, “родом з дитинства”. Саме у дитинстві формується життєве кредо кожної людини. Своє кредо О. Довженко висловив у повісті “Зачарована Десна”. Письменник вважає, що щастя – це “бачити… зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах”. І саме рідні навчили Сашка, майбутнього письменника, бачити у всьому прекрасне. І коли вчитуєшся у рядки повісті, то неначе дивишся на оточуючий світ очима малого хлопчика. Сашко ще не пізнав дорослий світ, і тому для нього все, що відбувається навколо – велика таємниця, яка захоплює та дивує. Навіть смерть, на його погляд – це теж радість: “Яка то радість, коли помирає прабаба!”, бо на поминах малий Сашко міг наїстися досхочу.
Малий, допитливий як усі діти Сашко – великий мрійник з неабиякою уявою. Пізнаючи оточуючий світ, він у всі події поринає з головою. Безмежність світу сприймається хлопцем як досить звичайна річ, а все, що його оточує, він вважає вічним та незмінним: “Хата ніби виросла із землі, ніби ніхто її не будував”. В очах хлопця усе живе тайним життям і навіть потворне, на його погляд, містить частку прекрасного. Наприклад, образ коней для хлопця уявляється у вигляді красивих і сильних тварин, а насправді вони худі і знесилені, усе життя працюють і помирають за роботою.
Дивовижні враження і уявлення малого Сашка схожі на вічну казку, але в ній головні герої складають єдиний образ українського народу, народу, складовою частиною якого уявляв себе хлопчик, складовою частиною якого вважав себе О. Довженко.






Морально етичні теми для твору.
Твір “Характеристика малого Сашка із повісті “Зачарована Десна””