Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”

І. Твори Довженка – живлюща криниця думок, знань, почуттів, барв, літопис історії українського народу.

(В людських сердець незаймані глибини своїм він серцем глибоко проник, співець краси, природи і людини, душі людської дивний чарівник.

І. Гонтаренко)

ІІ. “Зачарована Десна” – лебедина пісня письменника (це сповідь, сповнена любові

До рідного краю, до людей).

1. Двоплановість роздумів автора (спогади малого Сашка і роздуми зрілого письменника):

А) повага до людей праці (в образах батька, матері, діда і прадіда відчувається ставлення до родоводу. Письменник пише про батька: “Скільки він землі ви орав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий”);

Б) філософські роздуми в спогадах автора (з любов’ю пише про свій родовід, про своє дитинство, про людей, які до революції нічого не мали; про народ, його минуле і майбутнє, про мистецтво і його роль у житті суспільства);

В) односельці у спогадах письменника (об’єднує всіх односельців єдиною філософією: коли вилізає щось із землі, посаджене їх руками, то в цьому найбільша радість).

2. Упевненість О. Довженка у повній гармонії людини і природи:

А) “зимою мерзли, літом смажились на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хто цього не знає, той не знає тієї радості і повноти життя”;

Б) незабутні враження від весняної повені, сінокосу, річки, городу (які в кіноповісті “оживають”, стають діючими персонажами);

В) людина – творець природи.

ІІІ. Світ О. Довженка – це світ дитини, не спокушеної життям.






Роль античного міфу у п'єсі пігмаліон.
Краса людини і природи у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна”