Майстерність Івана Андрійовича Крилова
Іван Андрійович Крилов – великий російський байкар, що зробив байку не тільки гостро сатиричним добутком, але поднявший її на небувалу висоту. Його добутки не просто оригінальні, високомистецькі, але вони не втратили свого значення й у наші дні
Крилов у своїх байках не просто критикував царську владу, уряд і чиновників, у багатьох своїх добутках він зображував сатирично й висміював конкретні події й певних історичних особистостей. Так, у байці “Квартет” поет висміяв Державну раду і його керівників, оказавшихся нездатними й безпомічними
Пустуха-Мавпа,
Осів,
Козел
Так клишавий Ведмедик ;
Затіяли зіграти квартет”
Ударили в смички, б’ють, а користі немає.
И от пішли длиннейшие суперечки про те, кому з вельмож начальствовать
От, пущі колишнього пішли в них розбори
И суперечки
Кому і як сидіти
Але мудрий Соловей – народ – розуміє необхідну умову злагодженої гри квартету – роботи Державної ради – професіоналізм:
“Щоб музикантом бути, так потрібне уменье
И вуха ваших понежней”,
Ним відповідає Соловей
И майже як афоризм, коротко й категорично звучать слова вироку:
“А ви, друзі, як не сідаєте.
Усе в музиканти не годитеся”.
Крилов від імені народу, всіх розсудливих людей… говорить, що для заняття політикою, справами держави, недостатньо просто належати до вищого класу по народженню, необхідні фахова освіта й культура, природний розум і здатності оратора. Усього цього позбавлені призначені вельможі, того й не вийшло користі від них діяльності
Цю же тему Крилов продовжує в байці “Лебідь, Рак і Щука”. По обсязі байка зовсім невелика, але це не применшує її достоїнства. Вона гостро сатирична; мораль, дана автором на початку добутку, допомагає читачам настроїтися на потрібний лад, відразу й безпомилково зрозуміти думки автора, завуальовані езоповою мовою. Сучасники Крилова прекрасно розуміли алегорії поета
Один раз Лебідь, Рак да Щука
Везти з поклажею віз узялися,
И разом троє все в нього впряглися;
Зі шкіри лізуть геть, а воза досі немає ходу!
Поклажа б для них здавалася й легка,
Так Лебідь рветься в хмари,
Рак задкує назад, а Щука тягне вводу.
Майстерність Івана Андрійовича полягає в універсальності його добутків. Написані на конкретні події, вони в силу своєї багатозначності можуть бути прикладені до будь-якого підходящого моменту. Вони існують поза часом і простором, у цьому їхнє головне достоїнство. Вони так само актуальні сьогодні, як і сто років тому. Як пояснити цей феномен? У нього багато складових: це й талант Крилова, що знайшов свій вихід у сатирі, у жанрі байок. І прекрасна, образна й лаконічна мова, яким так майстерно користується автор, переходячи з літературного на розмовний, навіть часом на діалектний. І звичайно ж, знання матеріалу, про яке пише Іван Андрійович
Крилов запозичить свої образи з фольклору, завдяки цьому письменникові не потрібні розгорнуті характеристики героїв, стереотипи вже зложилися протягом століть. Цим він домагається лаконічності й точності характеристик, безпомилкового влучення вистину.
Крилов – справді народний письменник, художник величезної сили, його вплив на російську літературу було величезним. В Івана Андрійовича вчилися такі майстри слова, як Некрасов, Салтиков-Щедрін, Островський
У наш час байки Крилова знайшли нове життя. Вони як і раніше борються зі святенництвом і лицемірством, вульгарністю й чванством – у цьому секрет їх довголіття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)