Афоризми з творів Крилова в українських перекладах

А віз і досі там. Цей крилатий вислів походить із популярної байки Івана Крилова “Лебідь, Щука і Рак” (1814 р.). У творі розповідається про те, як Лебідь, Рак і Щука вирішили разом везти завантажену хуру, але Лебідь тягнув її в небо, Щука – в річку, а Рак – задкував, докладаючи всі при цьому великих зусиль. Саме через це хура так і залишилася на тому самому місці, з якого її намагалися зрушити. Закінчується твір словами:

Хто винен з них, хто ні – судить не нам, Та тільки хура йдосі там. (Переклад Леоніда Глібова)

Вислів використовується

в ситуації, коли пройшло багато часу, витрачено багато зусиль для виконання якоїсь справи, а вона так і не просувається вперед, залишається не виконаною. А українське військо! Яке ж воно українське, коли в ньому й досі панує російська мова, і ніхто – ні головнокомандуючий, ні військовий міністр (скільки їх було вже, а віз і нині там, в імперській бездуховності) навіть не порушують питання про переведення війська на державну мову. (В. Захарченко. Історія повторюється?)

Не вщухають словесні баталії навколо мовних проблем! Багато балаканини, порожніх патетичних монологів, запальних діалогів, “а віз і досі там”… Куди

не повернись – усе як і завжди переважає малограмотність, ато й суржик. (К. Ленець. Думаємо одне, а пишемо…)

Біда, як пироги та стане швець ліпити,

А пекар чоботи робити.

Вислів походить із вступної частини байки “Щука та Кіт” (1813 р.):

Біда, як пироги та стане швець ліпити, А пекар чоботи робити: Не буде з справи в них пуття. Та вже й примічено з життя, Що хто до ремесла чужого братись любить, Той найупертіший між інших торохтій: Він краще справу всю погубить, Ладен мерщій Смішним для світу стати, Ніж у людей, що мають досвід свій, Розумних часом слів послухать чи спитати. (Переклад Дмитра Білоуса)

За сюжетом твору, Щука вирішила, що зможе полювати на мишей, і попросила Кота взяти її із собою на полювання, проте нічого з її намірів не вийшло: вона ледь не задихнулася без води й щури обгризли їй хвоста. Вислів використовується для підкреслення шкідливості й небезпечності некваліфікованого втручання до справ, занять професією, якої не знаєш і в особливостях якої не орієнтуєшся.

Ведмежа послуга

Вислів постав із байки “Пустельник і ведмідь” (1808 р.). У творі розповідається про те, як між собою потоваришували Пустельник з Ведмедем. Одного разу Пустельник приліг відпочити й заснув, а Ведмідь оберігав його сон і старанно відганяв мух від заснуло-го друга. Одна з мух виявилася особливо набридливою: сідала то на щоку пустельникові, то на ніс, а коли сіла на лоб, Ведмідь дуже розлютувався:

Наш Мишко, не кажучи ні слова, Важеньку каменюку в лапи взяв, Навшпиньки сів і жде, не зводить духу, Сам думає: “Мовчи, вже ж я тебе, вертуху!” і, підстерігши на чолі у друга муху, Що сили є – по лобові утяв! Влучний удар той був, аж череп розвалився І друг Мишків лежать надовго там лишився. (Переклад Валентина Бичка)

Вислів “ведмежа послуга” – образне позначення невправної, невмілої й недоладної послуги, яка, попри добрі наміри особи, що її надає, замість допомоги і підтримки приносить лише велику шкоду, значні прикрощі й неприємності. Вислів часто цитується мовою оригіналу. Між іншим, пробач за “медвежу услугу”: переклад рецензії Білецького на Вашу книжку пішов до друку без моєї редакції, і вийшла не рецензія, а якесь непорозуміння. До того ж і коректор, як на гріх застрайкував на той час.

Від радощів забилося їй дихання. Вислів пов’язаний походженням із байкою “Ворона та Лисиця” (1808 р.). У байці оповідається про те, як Ворона розжилася сиром і хотіла поласувати ним, але стала жертвою хитрощів лисиці – та, бажаючи заволодіти сиром, почала розхвалювати Ворону і просити, аби вона заспівала. На пташину подіяло облудне розхвалювання:Вороні з лестощів звихнулась голова, Від радощів забилось їй дихання, – / на привітливі Лисиччині слова Ворона каркнула щосили з здивування: Сир випав – зникла з ним і пройда лісова. (Переклад Миколи Терещенка)

Використовується вислів мовою оригіналу й в українському перекладі щодо людей, які від подиву або несподіваної великої радості втрачають здатність говорити, реагувати словом на якісь радісні події.

Щодо багатства ж, коли воно дістається небагатьом на тлі бідності, то воно здатне якраз на протилежне – роз’єднання суспільства. Тим більше, коли така новоспечена “еліта” агресивно демонструє своє багатство (згадаймо Крилова: “в зобу дыханье сперло”), ототожнюючи себе, свою людську сутність зі своїми наддорогими автомобілями, палацами, бундючними феєрверками, багамами та Гаваями тощо. (А. Мокренко. Еліта: хто вона?)

Вовк і Ягня. Вислів пов’язаний своїм походженням із популярним у світовій літературі мандрівним сюжетом байки: голодний Вовк надибав у лісі Ягня і з’їв його, а перед “тим” намагався виправдати себе, вигадуючи проти Ягняти різні звинувачення як причини свого вчинку; всі звинувачення Ягня відкидає як безпідставні, надумані, тому Вовк добирає останній аргумент – він просто хоче їсти. До цього сюжету зверталися найвизначніші байкарі світу: Езоп, Федр, Ж. де Лафонтен, І. Крилов, Л. Глібов, М. Годованець та ін.

Використовується вислів як образне протиставлення протилежних вдач, різних людських сутностей – агресивної, жорстокої, злої і м’якої, лагідної, доброї.

Натомість створили покірне Кирило-Мефодіївське братство, яке знало лише мекати до північного вовка і західної гієни так, як у байціпро вовка й ягня. Чому ж дивуємось, що ми й скінчили так, як те ягня? (П. Штепа. Московство)

Ворона в павичевому пір’ї

Вислів постав із байки “Ворона” (1823 р.), у якій розповідається про ворону, що прикрасила себе павичевим пір’ям і пішла пихато прогулюватися з Павами, гадаючи, що всі її сприймуть за одну з них і захоплюватимуться її красою. Але Пави вискубли їй не тільки вставлене пір’я, але й власне, а потім прогнали від себе. Ворони теж не прийняли її до себе, оскільки не впізнали, і обідрали до решти.

Тим скінчились витівки її,

Що від ворон вона відстала, і Павою не стала. (Переклад Івана Неходи)

У моралі автор проводить паралель зі світом людей: молода купців на Мотрона, маючи великий посаг, вийшла заміж за барона, проте не стала своєю в середовищі аристократії, а для міщанського середовища, навпаки, стала чужою. Самий сюжет твору запозичено з доробку Єзопа й Ж. де Лафонтена.

Вислів застосовується щодо осіб, які намагаються здаватися значущішими, поважнішими, освіченішими, у чомусь вищими за інших, ніж є насправді, а також щодо осіб, які марно прагнуть вивищитися над своїм середовищем.






Символіка назви роману злочин.
Афоризми з творів Крилова в українських перекладах