“Східна повість” Крилова “Каиб”

Важливе місце відведене в повісті зображенню безправ’я народу. Коли Каиб вирішив на час залишити столицю, він, побоюючись народних хвилювань, які могло викликати його відсутність, звернувся за порадою до вельмож. Мовлення Дурсона, Ослошида й Грабилея виконані глибокої зневаги до народу. Так, Ослошид радить Каибу на очах в усіх виїхати з міста й при цьому сказати, що залишається в столиці. Він упевнений, що ніхто не засумнівається в правоті цього оголошення, оскільки піддані повинні вірити словам государя більше, ніж своїм власним очам

Животіння

тягне в деспотичній державі мистецтво. Воно змушено брехати й приукрашать дійсність. Поет, з яким випадково познайомився Каиб під час своєї мандрівки, повідомляє, що пише оди й хабарникам і казнокрадам, аби тільки добре за них платили. “Ода,- зізнається віршотворець,- як шовкова панчоха, що усякий намагається розтягти на свою ногу”

Деспоти не люблять правди, бояться суперечок, заперечень і тому оточують себе підлесниками, трусами й дурнями. “Каиб був розважливий,- указує Крилов,- звичайно одного мудреця він саджав між десяти дурнів; розумних людей він порівнював зі свічами, яких помірне число робить

приємне світло, а занадто велике може заподіяти пожежа”. У дивані Каиба почесне місце займають хитрі й дурні вельможі з колоритними іменами Дурсан, Ослошид і Грабилей.

У великих і влесливих мовленнях, звернених до Каибу, Крилов тонко пародіює стиль похвальних слів. Слідом за одою й похвальними словами він висміює ідилії, автори яких зображували життя селян у самих райдужних фарбах. Читаючи їх, Каиб часто заздрив безтурботній долі пастушків і пастушок. Але коли він зустрів із щирим, а не книжковим пастухом і побачив перед собою брудне, голодне, одягнене в лахміття істота, то дав собі слово ніколи не судити про долю підданих по добутках віршотворців

Головний герой повести – правитель Каиб. Події відбуваються в одній зі східних країн. Про це свідчать і сераль, євнухи, і державна рада, що носить назва “диван”, і багато інших рис “місцевого” колориту. Але природа деспотизму у всіх країнах однакова, що дає можливість авторові, під видом безіменного “східного” держави, зображувати деспотичний лад у Росії. Головним засобом, що підтримує деспотичні порядки, служить страх. І тому Каиб, виносячи на диван те або інше речення, звичайно додавав: “:хто має на це заперечення, той може вільно його оголосити: у цю же мінуту одержить він п’ятсот ударів волячою жилою по п’ятах, а після ми розглянемо його голос”. Бажаючих не перебувало

Крім “Каиба” в “Глядачі” була надрукована “Похвальне мовлення на згадку моєму дідусеві, говоренная його іншому в присутності його приятелів за чашею пуншу”. У цьому випадку об’єкт сатири не деспотичне правління, а вдачі поміщиків-кріпосників. Своєрідність добутку в тім, що сатира вбрана у форму панегірика. Такий прийом збагачує її більше тонкими іронічними інтонаціями й разом-з тим дає авторові можливість пародіювати один із провідних жанрів классицистической прози – похвальне слово: “Люб’язні слухачі! У цей день проходить точно рік, як собаки всього світла втратилися кращого свого друга, а тутешній округ разумнейшего поміщика; рік тому назад, у цей точно день із безстрашністю женучись за зайцем, згорнувся він у рів і розділив смертну чашу із гнедою своею конем прямо по-братерському: Про кого з них більш треба нам шкодувати? Кого більше вихваляти?”. По своєму змісті “Похвальне мовлення” Крилова генетично пов’язана із сатиричною журналістикою Н. І. Новикова

Повість Крилова перегукується із главою “Спаська Полесть” з “Подорожі” Радищева, де також зображені й самодержавний правитель, і його догідливі царедворці, і безправний народ. В обох добутках важливе місце займає “прозріння” государя, що допомагає йому побачити навколишній світ у його щирому виді. Не виключене й прямий вплив на повість Крилова книги Радищева, що вийшла всього за три роки до журналу “Глядач”. Але викривальний пафос у кожному з добутків різний. Оповідання Радищева відрізняється гнівними, патетичними інтонаціями. Крилов у повній відповідності зі своїм сатиричним талантом користується іншими художніми засобами. Його викриття ховається під покривом похвали, внаслідок чого виступає іронія, тобто сховане глузування над виродливими вдачами деспотичної держави


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Східна повість” Крилова “Каиб”