Алегоричний і повчальний зміст байок

Хто хоч раз у своєму житті прочитав байку, той ніколи її не забуде. Герої кож­ної байки кладуть цеглинку за цеглинкою, вимуровуючи совість. Саме вона є фундаментом, на якому колена людина будує своє життя. Світові відомо багато байкарів: Езоп, Федр, Лафонтен, Крилов. Їхні твори дуже схожі, але це не дивно, бо викривають вони одні й ті самі вади, вихваляють одні і ті самі цінності.

Всім відомо, що людина повинна жити за законами моралі. Саме байка дає можливість з дитинства засвоїти їх, бо в ній тісно переплітається народна му­дрість і авторська спостережливість, гумор та іронія. Читаєш байки І. Крилова і здається, що вони написані сьогодні про наших сучасників, а не півтора століття тому про наших прадідів.

Читаєш… і дійсно Лебідь, Рак і Щука своїм прикладом показують: якщо не буде порозуміння між людьми, то жодна справа не матиме успіху. Останній рядок байки – “А віз і нині там” – став крилатим висловом.

Про негативні наслідки непорозумінь розповідається і в байці “Квартет”. А ось якщо комусь захочеться натякнути на чиюсь лінь, досить процитувати рядки із

байки І. Крилова “Бабка і Мурашка”: “Якщо співала влітку, то потанцюй узимку”.

Всім відомо, що Ворон – птах, який символізує мудрість, силу розуму, але при цьому він має жахливий голос. Байка “Ворона та Лисиця” доводить, що навіть найрозумнішу людину можна обдурити за допомогою лестощів, а розум, виявляється, можна подолати хитрощами. Отож, щоб “сир” не з’їла лисиця, тре­ба знати свої недоліки та переваги.

Нахабність, зухвальство викриває І. Крилов у байці “Вовк і Ягня”. Виховане, чемне Ягня не могло протистояти Вовкові, бо він живе за законом “У сильного безсилий винен завсігди…”. У своїй поведінці хижак керується лише власними потребами і інтересами. Спочатку Вовк ще намагався приховати свою сутність, але коли йому набридла світська бесіда і він зрозумів, що Ягня розумніше за ньо­го, то сказав: “Ти винен тим уже, що хочу, бач, я їсти”.

Жадібність, заздрість, зухвальство, лінощі, дурість… Всі ці негативні риси характеру ми спостерігаємо у тварин, героїв байок. Це допомагає нам побачити власні вади характеру та позбутися їх.

Як не дивно, сильна, смілива відважна людина часто виявляється слабкою у боротьбі зі своїми недоліками. Тому, мабуть, байки уже багато століть поспіль залишаються актуальними. Хочеться побажати всім нам, щоб лисиць, слонів вовків ми бачили лише в зоопарку, а не поряд із собою. І, звичайно, щоб і самі ми не були мавпами і воронами.






Бери вершину і матимеш середину.
Алегоричний і повчальний зміст байок