Твір на тему: Роздуму про людину в п’єсі М. Горького “На дні”
В 1902 році М. Горький створює свою другу п’єсу “На дні”. У ній письменник знову звернувся, як і в оповіданнях раннього періоду, до миру знедолених. Але задум драматурга не зводиться до зображення людей “дна”, искалеченних суспільним ладом. П’єса є жагучою й схвильованою суперечкою про людину, про різні шляхи до людського щастя. Читаючи п’єсу, ми виявляємося в “підвалі, схожому на печеру”. Мешканці нічліжки Костилева – не самі занепалі злиденні: у цих людей є ще гроші заплатити за нари.
У розмовах звучать визнання,
Кліщ не витримав конкуренції, разорился, втратився майстерні й житла, потім – підвал Костилева. Не знайшли собі пристановища й роботи Татарин і Кривій Зоб З підвалу не виходив “злодій, злодіїв син” Васько Попіл. У нічліжці доля звела колишніх: бившего слюсаря й колишнього барона, що били актора й колишнього крючника.
Ніхто не зміг повернутися до колишнього складаючисьнию й місцю в житті. У чому ж складається теперішня
“Людини треба жалувати”, уважає Лука. Важко хвору, що вмирає Ганну він запевняє, що на тім світлі її чекає життя без страданий. Страждаючим алкоголізмом Актора Лука заставшиляет повірити, що є лікарня для алкоголіків; злодієві Попелу він обіцяє світле життя в Сибіру.
Так, у деяких ситуаціях втішлива неправда Луки необхідна. Чи потрібна правда безнадійно хворої Ганні, що доживає свої останні годинники? чиМожна сказати людині, що його дні полічені? Але з іншого боку, кожний з мешканців ночлежання мріє вирватися з лабетів Костилева, знайти своє щастя.
А може, потрібно сказати людині правду й змусити його боротися за краще життя? неправда, Що Утішає ж, Луки роззброює людей перед життям, несе їм духовну загибель. Зникнення старого будить у душі мешканців нічліжки занепокоєння: як, чим жити?
Розради Луки дають надію “зараз”, але зкрушают пізніше. Так наркоз знімає відчуття болю під час операції, але біль вертається вже в палаті. Поцьомуе всі, кого Лука наділив своїм благодійним словом і хто повірив старцеві, вражені вїм, що відкривається, знову стражданням і гинуть.
Пояснюючи філософську сутність п’єси “На дні”, Горький писав: “Основне питання, що хотів я поставить, це – що краще, істина або жаль? Що потрібніше? Потрібно чи доводити жаль до того, щоб користуватися неправдою, як Лука? Це питання не субъективний, а загальфілософський”.
Антиподом Луки з його втішливими ідеями виступає в п’єсі Сатин. Він шулер, людина занепалий і що озлобилася, як всі мешканці нічліжки. У философії Луки Сатину дорога його любов до людини, але неприйнятна ” неправда, щоутішає,”, за допомогою якої Лука намагається лікувати щиросердечні рани Для Сатину “Существует тільки людина, все-таки інше – справа його рук і його мозку! Людина! Це чудово!
Це звучить… гір-до!”. Монолог Сатину – лише яскравий спалах спраги правди й справедливості, що не вгасає й на дні, і де б не перебувала людина, вона повинен залишатися людиною. Проголошуючи горде прагнення затвердити людини в його правах, Сатин як би підбиває підсумок исканиям правди мешканцями нічліжки.
Слова Сатину перейняті вірою у творчість людини, у його розум і могутність П’єса М. Горького “На дні” актуальна й у наш час. Насамперед, письменник попереджає нас про небезпеку жити ілюзіями. Особливо важливий момент самосвідомості тих, хто звик до бездумного стихійного стану.
Не старіє й священна для Горького потреба розбудити особистість, її здатності до міркування, до віри у свої сили й можливості, тому що все гідне на землі – справа людських “рук і мозку”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)