Твір: Мрії Т. Шевченка про майбутнє України
Кожна дитина бажає для своєї матері лише кращого життя. І Т. Шевченко, як вірний син України, мріє, щоб Батьківщина стала вільною, незалежною, щоб ніхто не зміг ніколи поставити її на коліна, щоб котив свої води величний Дніпро, щоб по всьому світу гула слава українських козаків. Гострий біль від соціальної несправедливості, пекуча ненависть до гнобителів, нещадне засудження всього проклятого ладу, який освячував цю ганебну кріпосницько-рабську дійсність, пронизують кожен рядок Шевченкових поезій. Поет розуміє, що немає і не може бути вільної,
…Скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… (“Сон”)
Але все ж таки автор вірить, що колись прийде той час, коли зміниться життя, коли брат не буде йти на брата, коли мати буде щасливою зі своїми дітьми, коли прийде нарешті воля: Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. (“І мертвим, і живим…”) Розквітне Україна, зростуть її сади, вкриються колоссям поля, даруючи людям після робочого дня запашну паляницю. В хатах будуть співати веселі пісні, а вночі влітку будуть підспівувати
Між горами старий Дніпро, Неначе в молоці дитина, Красується, любується На всю Україну. (“І мертвим, і живим…”)
Зросте нова сім’я, сім’я вільних, незалежних українців, українців-братів. Недарма навіть в своєму “Заповіті” Шевченко вказує на це. Коли ж Україна нарешті стане вільною, то
…оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє.
Тоді буде життя, якому зможуть позаздрити усі інші народи, тоді буде все, про що мріяли, на що сподівалися українці. Тоді навіть “люди темнії, незрячі, дива господнії побачать”. Мрії про щасливе життя для рідної Батьківщини, хоч і не за часів життя поета, а в майбутньому, підтримували, надавали снаги великому Кобзареві. Він сподівався і вірив, що коли на землю прийде правда, то
Оживуть степи, озера, І не верстовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться… (“І мертвим, і живим…”)
Цих шляхів не зможуть знайти “владики”, бо ці дороги тільки для “рабів”, які зможуть розірвати свої кайдани. Звідтоді вони більше ніколи не будуть рабами; тоді засяє сонце свободи, наповнюючи радістю серця, і всі люди будуть “раді та веселі”. Тоді серед пустинь виростуть нові села, в яких будуть шануватися і воля, і праця, і рідна земля, адже Батьківщину неможливо зміняти ні на що, неможливо забути рідну мову, неможливо відвернутися від своєї історії, культури, від гучної козацької слави. Тому й пише Т. Шевченко:
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь… (“І мертвим, і живим…”) Саме такою Кобзар хотів бачити рідну Україну, саме такими він уявляв собі українців: освіченими, вільними, правдивими, веселими, працьовитими, а головне – щасливими.
Мрії повинні здійснюватися. Багато з того, про що мріяв Т. Шевченко, на мою думку, здійснилося. Україна зараз вільна, незалежна; кожної весни розцвітають її сади, щедро дарують колосся поля. Український народ повертається обличчям до своєї історії, культури. Я сподіваюсь, що з часом наша країна все ж таки перетвориться у “веселий рай”, про який так мріяв Т. Шевченко. Але це майбутнє цілком залежить від нас, молоді.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)