Твір на тему: Туга за Україною у поезіях Т. Шевченка
Ім’я видатного українського Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка – відоме далеко за межами України. Він. як дійсний патріот своєї Вітчизни, був завжди разом з нею. навіть тоді, коли був далеко від неї. Думки Кобзатзя летіли до рідної неньки, намагаючись хоч чимось їй допомогти, їй, скривдженій та знедоленій. Немає волі на Україні, забулася козацька слава – ось шо бентежить Таоаса Шевченка. І шле він на рідну землю свої думи, свої “квіти”: В України ідіть, діти. В нашу Україну, Попідтинню сиротами. А я – тут загину.
(“Думи
Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих: а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують… (“Сон” ) Як тяжко і гірко пе бачити справжньому синові України! Плаче він від того, шо забуває український народ й історію свою, і культуру, і мову; замість цього хоче стати подібним ло “московів”: Україно! Україно! Оце твої діти Московською блекотою В німецьких теплицях Заглушені!.. Плач, Україно! Бездітна вдовице! (“Сон”)
Закликає
Подивіться на рай тихий, На свою Країну. Полюбіте щирим серцем Велику руїну. Розкуйтеся, братайтеся! (“І мертвим, і живим…” )
Адже Україна – єдина у світі, і не знайдемо ми ніколи нічого кращого, ніж її зелені садочки, ніж її веселі річки. Все це – вона, рідна мати, заради якої можна навіть віддати життя. Кожна країна має свої здобутки, свої ідеали. Люди усіх країн спілкуються між собою, беруть краще з культури, мистецтва, технологій, але ж не потрібно сліпо поклонятися всьому, що мають інші країни, адже Україна та українці – це самостійна нація, у якої є чудове мистецтво, перш за все пісенне, є своя історія, хоч страшна, навіть трагічна. Тому й радить Великий Кобзар:
Учітесь, читайте, І чужому научайтесь. Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває… Того Бог карає. І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. (“І мертвим, і живим…”)
За такою Україною, вільною, незалежною, тужить Тарас Шевченко, де усі люди будуть братами, де будуть розуміти один одного так, як було колись. І тоді прийде нове життя, щасливе, радісне, “оживе добра слава”, і буде “сім’я велика”; і в цій “сім’ї вольній, новій” житиме вічно ім’я великого українського Кобзаря. Тарас Григорович Шевченко вірить у те, що Україна порве “кайдани” неволі, “окропить” волю “вражою злою кров’ю, стане рівною з іншими країнами, і “забудеться срамотня давняя година”, тому й кличе:
Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю! (“І мертвим, і живим…” )
(1 votes, average: 5,00 out of 5)