Майбутнє дітей очима батьків (за поезіею Т. Шевченка “Сон”: “На панщині пшеницю жала…”)

Для наших батьків найдорожчим у світі є ми, їхні діти. Піклуючись про нас протягом усього життя, вони намагаються дати нам усе найкраще. Кожен з них мріє, що їхні діти завжди будуть здорові, житимуть у добробуті, пізнають щастя.

Мрії жінки-матері описав Т. Шевченко у поемі “Сон”.

Стомлену, змучену важкою роботою молоду матір ми бачимо на початку тво­ру. Вона “пішла в снопи, пошкандибала Івана-сина годувать”. І, як тільки схи­ляється вона над немовлям, зникають і втома, і сум. Мріями про майбутнє своєї дитини тішиться Її душа і радіє

зі сну:

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі…

Розплющила очі – і зникла мрія. Постало перед очима життя, безрадісне, жорстоке.

Минуло більш ніж півтора століття від часу написання вірша. Але мрії мате­рі, описані в ньому, залишаються актуальними і зараз.

Завжди поруч ідуть батьки зі своїми дітьми: спочатку дають їм освіту, потім піклуються про їхній добробут. І мріють, що мине зовсім трохи часу – і їхні діти обов’язково стануть щасливими. Дуже хотілося б, щоб їхні мрії здійснилися.






Я живу в полікультурному світі.
Майбутнє дітей очима батьків (за поезіею Т. Шевченка “Сон”: “На панщині пшеницю жала…”)