Твір на тему: “Образ України у творчості Т. Шевченка”

Великий Кобзар українського народу Тарас Григорович Шевченко був вірним сином України. Він щиро любив свою Батьківщину, усе своє життя мріяв про її незалежність і свободу. Куди б не закидала його доля, де б він не опинявся, він завжди пам’ятав про рідні місця і усією душею прагнув якомога швидше повернутися до України, швидше зустрітися зі співвітчизниками і однодумцями. Туга і печаль Т. Шевченка за Україною, любов до Вітчизни, роздуми над долею поневоленого українського народу висловлені в більшості його неперевершених поетичних творів.

Наповнені

піснями дівчат, облиті білим цвітом вишневі садки та інші картини рідного краю виникали в уяві Т. Шевченка в казематах далекого від України Петербурга. Свої спогади про рідний край поет відтворив у відомому кожному українцеві вірші “Садок вишневий коло хати”, який вражає глибиною любові автора до природи свого краю, до свого народу. Не сподіваючись коли-небудь повернутися до України, Т. Шевченко намалював чудову картину:

“Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть”.

На засланні усі помисли

Т. Шевченка теж були звернені до поневолених співвітчизників, до пригніченої України. У цей період творчості його поезія була сповнена роздумами про значення власних творів для українців, про те, як вони допомагали рідній землі. Наприклад, у вірші “Рідному краєві” поет пише про це так:

“Для кого я пишу? для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варта вона вогню святого?”

Поет завжди відчував нерозривний зв’язок з рідним краєм, прагнув висловити свою синівську любов до України. Перебуваючи у безлюдних казахських степах, він мріяв, щоб вітер доніс до нього хоча б “крихітку землі із-за Дніпра”, мріяв повернутися до України, щоб ще раз помилуватися її чарівною природою:

“Може, ще я подивлюся

На мою Україну”.

Кожним рядком своїх поезій Т. Шевченко засвідчував непереможне бажання бачити Україну незалежною і вільною, висловлював свою любов до рідної землі. З якою впевненістю і силою він писав:
“Я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю”.

Великий Кобзар був щиро впевнений, що невдовзі настане страшний суд над панством, поневолені співвітчизники розкуються і щасливо заживуть на оновленій землі. Він хотів бути похованим серед рідного українського степу. Про це він мріяв у поезії “Заповіт”, та, ніби забувши особисті мотиви, якими розпочав цей твір, Т. Шевченко жадає, щоб ворожу кров Дніпро поніс у синє море. Про свою смерть він згадує лише кількома словами, а потім призиває українців до повстання.

Щира віра у світле майбутнє, любов до України і українського народу допомагали поетові вистояти і перенести усі поневіряння та злидні. З того часу, як жив і творив Т. Шевченко, минуло немало часу, але й сьогодні поезії великого Кобзаря про Україну зачаровують і дивують наших сучасників, вчать відданості рідній землі і безмірній синівській любові до неньки-України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Образ України у творчості Т. Шевченка”