Сюжетно-композиційні особливості поеми Василь Теркин Твардовского А. Т
Тему поеми “Василь Теркин” сформулював сам автор у підзаголовку: “Книга про бійця”, тобто добуток розповідає про війну й людину на війні. Герой поеми – рядовий боєць-піхотинець, що надзвичайно важливо, тому що, по переконанню Твардовского, саме простий солдат є головним героєм і переможцем у Вітчизняній війні. Цю думку продовжить через десять років М. А. Шолохов, що в “Долі людини” зобразить рядового солдата Андрія Соколова, а потім прості бійці й молодші офіцери стануть героями військових повістей Ю. В. Бондарева, В. Л. Кондратьева,
Завдяки його мужності, стійкості, спритності, почуттю боргу Радянський Союз (при зразковому технічному паритеті) здобув
Іншими словами, Твардовский створив лисичанську поему. Автор малює різні картини боїв у главах: “Переправа”, “Бій у болоті”, “Хто стріляв? “, “Теркин поранений” і інших. Відмінною рисою цих глав є показ будньої війни. Твардовский перебуває поруч зі своїм героєм і описує подвиги солдата без возвишейного пафосу, але й не упускаючи численних деталей.
Наприклад, у главі “Хто стріляв?” зображується німецьке бомбування окопів, у яких сховалися радянські бійці. Автор передає відчуття людини, що нічого не може змінити в смертельно небезпечній ситуації, але, завмерши, повинен тільки чекати, пролетить бомба мимо або догодить прямо в нього: И який ти раптом покірний На груди лежиш земний, Заслонясь від смерті чорною Тільки власною спиною. Ти лежиш ниць, парубійко Двадцяти неповного років.
От зараз тобі й кришка, От тебе вже й немає. У поемі описується й недовгий відпочинок на війні, життя солдата в проміжках між боями. Цих глав, здається, не менше, ніж глав про військові епізоди. Сюди можна віднести: “Гармонь”, “Два солдати”, “На привалі”, “У лазні” і інші.
У главі “Про солдата-сироту” зображується епізод, коли солдатів виявився зовсім близько від рідного села, у якій не був з початку війни. Він відпрошується в командира на друга година, щоб відвідати родичів. Солдат біжить по знайомих з дитинства місцям, довідається дорогу, річку, але на місці села бачить тільки височенний бур’ян, і ні однієї живої душі: От і взгір’я, от і річка, Глухомань, бур’ян солдатові в ріст, Так на стовпчику дощечка: Мол, село Червоний міст…
У дощечки на розвилці, Знявши пілотку, наш солдат Постояв, як на могилці, И пора йому назад. Коли він вернувся у свою частину, товариші догадалися по його виду про всім, ні про що не запитали, але залишили йому вечеря: Але, бездомн і безрідний, Повернувшись у батальйон, Їв солдат свій суп холодний Після всіх, і плакав він. У декількох главах “Від автора” прямо виражається ліричний зміст поеми (поет висловлює свої погляди на поезію, пояснює своє відношення до Василя Теркину), а в епічних главах автор супроводжує оповідання про військові події своїм схвильованим, емоційним коментарем. Наприклад, у главі “Переправа” поет з болем зображує солдатів, які гинуть у холодних водах ріки: И побачилося вперше, Не забудеться воно: Люди теплі, живі Йшли на дно, на дно, на дно…
Або в главі “Гармонь” автор описує, як під час випадкової зупинки солдати, щоб зігрітися, затіяли танці на дорозі. Поет зі смутком і приязню дивиться на бійців, які, забувши на кілька мінут про смерть, про прикрості війни, весело танцюють на тріскучому морозі: А гармонь кличе кудись. Далеко, легко веде. Ні, який ви всі, хлопці, Дивний народ. Кому належить це зауваження – авторові або Теркину, що грає на гармонії спостерігає за танцюючими парами?
Точно сказати неможливо: автор іноді навмисно як би зливається з героєм, тому що наділив героя власними думками й почуттями. Про це поет заявляє в главі “Про себе”: И скажу тобі, не сховаю, – У цій книзі чи там, сям, Те, що мовити б героєві, Говорю я особисто сам. Я за всі навкруги у відповіді, И поміть, коли не помітив, Що й Теркин, мій герой, За мене говорить часом. Наступною сюжетно-композиційною особливістю поеми є те, що книга не має зав’язки й розв’язки: Словом, книга про бійця Без початку, без кінця.
Чому так – без початку? Тому, що строку мало Починати її спочатку. Чому ж без кінця?
Просто шкода молодця. (“Від автора”) Поема “Василь Теркин” створювалася Твардовским під час Великої Вітчизняної війни й складається з окремих глав, окремих замальовок, які об’єднані образом головного героя. Після війни автор не став доповнювати поему новими епізодами, тобто придумувати експозицію (розвертати довоєнну історію Теркина) і зав’язку (наприклад, зображувати перший бій героя з фашистами). Твардовский просто дописав в 1945-1946 роках вступ “Від автора” і висновок “Від автора”.
Таким чином, поема вийшла досить оригінальної по композиції: звичні експозиції, зав’язки, кульмінації, розв’язки в загальній сюжетній лінії немає. Через цього сам Твардовский утруднявся визначити жанр “Василя Теркина”: адже поема припускає сюжетне оповідання. При вільній побудові загальної сюжетної лінії кожна глава має свій закінчений сюжет і композицію. Наприклад, у главі “Два солдати” описується епізод, як Теркин, вертаючись із госпіталю на фронт, зайшов передохнути з дороги в хату, де живуть два старі. Експозиція глави – опис хати, старого й баби, які прислухаються до мінометного обстрілу: адже лінія фронту зовсім поруч.
Зав’язка – згадування автора про Теркине. Він сидить тут же на крамниці, шанобливо розмовляє зі старим про різні побутові проблеми й одночасно розводить пилку, лагодить годинник^-ходики. Потім баба готовить вечерю. Кульмінація глави – розмова за вечерею, коли старий задає своє головне питання: Відповідай: поб’ємо ми німця Або, може, не поб’ємо? Розв’язка наступає, коли Теркин, повечерявши й чемно подякувавши хазяїв, надягає шинель і, уже коштуючи на порозі, відповідає старому: “Поб’ємо, батько…
“. У цій главі є своєрідний епілог, що перекладає приватний побутовий епізод у загальноісторичний план. Це останній чотиривірш: У глибині рідної Росії, Проти вітру, груди вперед, По снігах іде Василь Теркин. Німця бити йде. Глава побудований по кільцевій композиції, тому що перший і передостанній чотиривірші практично збігаються: У поле хуртовина-завируха, У трьох верстах гримить війна.
На печі в хаті баба. Дід-Хазяїн у вікна. Таким чином, глава “Два солдати” являє собою закінчений добуток з повним сюжетом і кільцевою композицією, що підкреслює завершенность усього епізоду.
Отже, поема “Василь Теркин” має ряд художніх особливостей, які пояснюються, з одного боку, історією створення добутку, а з іншого боку – задумом автора. Як відомо, Твардовский писав глави поеми в період з 1942 по 1945 роки й оформляв їх як окремі закінчені добутки, тому що На війні сюжету немає. – Як так немає? – Отож, немає.
(“Від автора”) Іншими словами, життя солдата триває від епізоду до епізоду, поки він живий. Цю особливість фронтового життя, коли цінується кожний окремий момент життя, тому що наступного може й не бути, відбив Твардовский в “Книзі про бійця”. Об’єднати окремі маленькі добутки міг спочатку образ головного героя, що так чи інакше є присутнім практично в кожній главі, а потім і головна ідея, пов’язана з образом Теркина. З’єднавши окремого глави в закінчену поему, Твардовский не став міняти сформований сам собою за роки війни сюжетно-композиційний лад: Та ж книга про бійця, Без початку, без кінця, Без особливого сюжету, Втім, правді не на шкоду. (“Від автора”) “Василь Теркин” відрізняється яскравими рисами побудови.
По-перше, у поемі відсутній загальний сюжет і практично всі його елементи. По-друге, для поеми характерна надзвичайна композиційна воля, тобто послідовність глав слабко мотивована – композиція тільки приблизно треба за ходом Вітчизняної війни. Саме через таку композицію Твардовский сам визначив жанр свого добутку наступною фразою: не поема, а просто “книга”, “живаючи, рухлива, вільна за формою книга” (“Як був написаний “Василь Теркин””). По-третє, кожна глава є закінченим фрагментом із власним сюжетом і композицією. По-четверте, епічне зображення епізодів війни переплітається з ліричними відступами, що ускладнює композицію.
Однак така незвичайна побудова дозволила авторові досягти головного – створити яскравий і образ, що запам’ятовується, Василя Теркина, що втілює кращі риси російського солдата й російської людини взагалі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)