Часто говорилося про простоту й доступність поезії Твардовского будь-якому віку, не крім тих, кому “від двох до п’яти”. Багато рядків Твардовского вже давно входять у коло дитячого читання. Але Твардовский все-таки залишається поетом “дорослим”, зверненим до читача, що має за плечима чималий життєвий досвід. У свій час “дитяча” тема по-своєму займала й залучала Твардовского. Більше того, в 30-х роках він написав для дітей два більших вірші “Молочний колгосп” (1933) і “На крижині” (1935), видані навіть окремими книжками з картинками. А в 1933 році брав участь у роботі над підручником для початкових класів (Л. А. Соколова, Н. М. Оглоблина Крайова навчальна книга. Для шкіл Західної області. 1 і 2 рік навчання. Віршований текст А. Т. Твардовского. Смоленськ., 1933).
ДО “дитячого” досвідам він більше не вертався, багато пізніше в статті “Про поезію Маршака” Твардовский розповів, як спочатку знайомства з Маршаком, “уступаючи його наполяганню”, показав йому одну свою дитячу книжечку. Зрілий Твардовский, для якого “найсуворішим правилом було беззастережне
Широко розлився Дніпро Ні кінця, ні краю ні, Затопив берега, Заливні луги Затопив Придніпров’я, Низькорослі кущі И пішли, пішли з верхів’я На Смоленськ – плоти
Точність опису весняного повіддя разюча. А кінцівка другого вірша (“Ліс восени”):
…Стала ялина в лісі заметней Береже густу тінь Красноголовець останній Зрушив капелюх набекрень
Вона начебто списана з дитячого малюнка – поет немов дивиться на ліс очами свого дитинства: тільки дитині доступно побачити зрушену “набекрень капелюх”. Твардовский міг би стати непоганим дитячим поетом, якби всі його помисли, інтереси не були б спрямовані до іншому. Але діти, підлітки, їхнє майбутнє, доля тих, кому “на тім же шляху за нами, але далі йти, виконати, що ми не встигли”, займають особливе місце в “дорослому” творчості поета
“Дитинство, це величезний край, звідки приходить кожний!… Звідки я родом? Я родом з дитинства, немов з якоїсь країни”. Ці слова Антуана де Сент Екзюпері цілком міг сказати Твардовский, що не забував ні на мить про ту малу частку світла, з якого він почав свій шлях і вдячний був їй “за всі дитячі впечатленья, що в зріле століття із собою відніс”. Відтіля, з дитинства, берет свій початок духовна біографія людини, і не можна пускати його в життєвий шлях, за словами Достоєвського, без зачатків позитивного й прекрасного. І коштувало вибухнути війні, Твардовский, з його загостреним почуттям відповідальності за все свершающееся у світі, миттєво зрозумів, що самі тяжкі випробування війна несе дітям. Незміцнілій дитячій душі непосильні жахи війни. І ледве тільки мовлення заходить про дітей, муза поета звучать із особливим розжаренням, з особою пристрасністю
Милозвучність української мови твір.
Дитячі вірші Твардовского