Поема Твардовского “Василь Теркин” народна поема

Поема А. Т. Твардовского “Василь Теркин” – народна, вірніше солдатська поема. Її головна ідея полягає в показі боротьби людей заради миру, заради життя. Вона являє собою целую енциклопедію життя бійця. Та й за словами самого письменника, “ця книга про бійця, без початку й кінця”. Головний герой – втілений в образі Василя Теркина народ на війні в найрізноманітніших ситуаціях і епізодах. Твардовский зміг створити типовий образ російського солдата, з його плюсами й мінусами. Перед нами з’являється людина, що любить свою Батьківщину

й не жалує своєї крові заради її, що може знайти вихід зі скрутного стану й жартом скрасити фронтові труднощі, що любив пограти на гармоні й послухати музику на привалі. Теркин – веселун, він за словом у кишеню не полізе

На мій погляд, головна риса його характеру – любов до рідної країни. Герой постійно згадує про рідні місця, які так милі й дороги його серцю. Не може не залучати в Теркине також і милосердя, велич душі: на війні він виявляється не через військовий інстинкт, а “заради життя на землі”; повалений ворог викликає в ньому тільки почуття жалості (звертання Теркина до німця). Він скромний, хоча й може іноді

прихвастнуть, говорячи друзям, що йому не потрібний орден, він “згодний на медаль”.

Але найбільше мене залучає в цій людині його життєлюбство, життєва кмітливість, глузування над ворогом і над будь-якими труднощами

Тільки подивитеся, як Теркин живе й радується життю на фронті, де щодня загрожує стати останнім, де ніхто “не зачарований від осколка-дурня, від будь-якої дурної кулі”:

Адже він у кухні – з місця,

З місця – у бій,

Курить, їсть і п’є зі смаком

На позиції кожної…

А от ми вже бачимо героя, коли той перепливає крижану ріку, тягне, надриваючись, “мови”. Але треба зупинитися, “а мороз – не стати, не сісти”. І отут Теркин не сумує, він починає грати на гармоні:

И від тої гармошки старої,

Що залишилася сиротою,

Якось раптом тепліше стало

На дорозі фронтовий

Я думаю, можна сказати, що Теркин – душу солдатської компанії. Адже не випадково з величезним інтересом товариші слухають його те жартівливі, а те й серйозні оповідання. А згадаємо, як промокла рота лежала в болотах і солдати мріяли вже “хоч би смерть, так на сухому”. Вони не могли навіть закурити: розмокнули сірника. І от уже всім солдатам здається, що “гірше немає лиха”. Але Теркин як завжди не отчаивается, посміхається й починає довге міркування про те, що поки солдат почуває лікоть товариша, він сильний. І, лежачи в мокрому болоті, він зміг розвеселити друзів, вони засміялися. На мій погляд, це надзвичайний талант побадьорити людей у важких життєвих ситуаціях. І цим талантом володів Теркин.

А як цікаве звертання героя до Смерті в главі “Смерть і воїн”, коли той поранений лежить і замерзає, а йому чудиться, що прийшла до нього Коса:

Буду плакати, вити від болю,

Гинути в поле без сліду,

Але тобі по добрій волі

Я не здамся ніколи.

И Теркин не покоряється долі, він перемагає смерть. А. Т. Твардовский у своєму добутку показав життєву силу людини, силу народного характеру, а також привів читача до усвідомлення моральної величі російського воїна

Головний герой поеми, втілений в образі Василя Теркина. – народ на війні в найрізноманітніших ситуаціях і епізодах. Твардовский зумів створити типовий образ російського солдата, з його плюсами й мінусами. Він створив живої людини. Перед нами з’являється воїн, що любить свій народ, свою Батьківщину. Він не жалує своєї крові для неї. Теркин може знайти вихід із самого скрутного стану й жартом скрасити фронтові труднощі. Він любить пограти на гармоні й сам послухати музику на привалі. Теркини були завжди, у будь-яку війну. Саме на таких солдатах і тримався дух російського воїнства

Теркин – росіянин, пізнаваний характер, товариш по роботі, сусід по квартирі. Зараз же він – товариш по війні й окопу. Він шилом голиться й димом гріється. У будь-якій ситуації він намагається залишатися людиною, хоче зберегти в собі людське, добре, а не озлобитися, не озлобитися. У його характері утвориться сплав життєвого й фольклорного початку. Працюючи над образом Теркина, поет намагався зберегти об’єктивність, не нав’язувати своїх поглядів і симпатій. Поема дивно не ідеологізована

Міркуючи про знищення танка, Теркин побоюється:

Раптом він зі слепу роздавиться

Адже не бачить ні риса

По мірках того часу, по поданнях деяких письменників тої пори радянська людина тільки й чекав того, щоб віддати життя за Сталіна, за Батьківщину. Теркин дивиться на все це простіше, по-народному. І йому починаєш довіряти. Герой просто оживає на очах:

Не вибухнемо, так прорвемося

Живі будемо, не помремо…

Теркин використовує нормальну народну мову, на якому розмовляли всі солдати

У поемі немає єдиної композиційної основи. Вона зібрана з окремих главок. Кожна глава – це закінчений добуток. І друкувалися глави окремо в кожному номері фронтової газети. Єдність поемі надає загальна тематика – життя воюючої людини, звичайного, земного, але й ” чудо-людини”, що не втрачає віри в себе, у товаришів, у прийдешню перемогу:

Тим шляхом ідуть суворим

Що й двісті років тому

Проходич із рушницею кремінним

Росіянин трудівник-солдатів

Неодноразово в поемі звучить думка, що війна – це праця. Праця важкий, смертельно небезпечний, але необхідний і почесний:

Бій іде святий і правий,

Смертний бій не заради слави,

Заради життя на землі

Теркин у поемі даний у різних ситуаціях. Він на привалі, у бої, у російській лазні, за їжею. Але завжди це пізнавана людина, яких багато навколо. Завдяки їм, простим солдатам-піхотинцям, що не жалували себе, що отдали життя за Батьківщину, Росія відстояла мир на землі:

Ішов солдат, як гили інші,

У невідомі краї:

Що там, де вона, Росія,

По який рубіж: своя?”

У поемі немає голосних фраз, якихось із ряду геть вихідних учинків. Війна – це кров, біль, втрати. Щоб перемогти, потрібно ставитися до всьому філософськи, терпляче. Говорячи про героя поеми, необхідно сказати про його прізвище. Теркин – тертий, терплячий. Але в тім-те й сила російської людини, що він терплячий, тертий, на багато чого здатний. А тому – переможець. Твардовский навмисно знижує героичность і самовідданість Теркина:

Загалом, битий,

Тертий, палений,

Раною мічений подвійний,

У сорок першому оточений,

По землі він ішов рідний

Поема з’явилася своєрідним літописом війни. Вона писалася для бійців і про бійців. У неї ввійшов і глава, де автор розповідає читачеві про смерть (“Смерть і воїн”). Теркин у ній героїчно переносить прихід смерті. Рятує його незвичайна сила духу й кмітливість. Він перемагає смерть. Твардовский показав у своєму добутку моральну силу російського солдата, силу народного характеру, привів читача до усвідомлення величі російського воїна. Поема назавжди залишиться одним із кращих добутків про Велику Вітчизняну війну.






Твір на тему чим я можу корисним моїм україні.
Поема Твардовского “Василь Теркин” народна поема