Переказ романа Кондратьева “Сашка”

Автор цієї повісті – колишній фронтовик. Він відкриває нам правду про війну, що пропахнула потім і кров’ю. Дія повести розвертається під Ржевам в 1941 році. Ми перший раз застаємо Сашку, коли вночі він задумав дістати валянки для ротного. Війна є війна, і несе вана тільки смерть. І така війна з перших сторінок повести: “Села, які вани брали, стояли, начебто мертві. Тільки летіли звідти зграї огидно виючих хв, що шелестять снарядів. З живаго бачили вани лише танки…” Читаєш і бачиш танки – махини, які прут на маленьких людей, а їм ніде

сховатися на білому від снігу поле. Багато про що говарить заведений на передовий порядок: “Ранило: віддай автомат що залишився, а сам бери трехлинейку”.

І це не іронія авторО. Зі спогадів маршала Жукова ми довідаємося, що в період настання під Ржевам установлювалася норма витрати боєприпасів – один-два пострілу в добу на знаряддя у зв’язку з тим, що були величезні втрати й війська перевтомлені й ослаблені. Сашка жалував, що не знав німецького. Він запитав би в полоненого, як у них з годівлею, і ськільки сигарет у день одержують, і чому перебоїв з мінами немає. Про сває життя-буття Сашка, зрозуміло, розповідати

б не став, похвалятися нема чим. І з їжею було туго, і з боєприпасами. Не було сил ховати хлопців. Навіть собі, живим, не було сил вирити окоп. Ні окопів, ні землянок не було в першої роти, вани тулилися в куренях. Тільки в ротного був маленький блиндажик. Не було сил, не було надії, що завтра сюди не прийде варог. Усе підкреслювало ненадійність положення. За два місяці з кожних десяти солдатів загинули дев’ять.

Сашка викликає симпатію, повагу до себе сваєю добротою, співчутливістю, гуманністю. Війна не знеособила, не знебарвила Сашкин характер. Він допитливий і допитливий. На всі події має сваю точку зору. Письменник показує, що душу мирної людини, ставши душею солдата, не втратила нічого від корінних підвалин людської моральності, И не випадкова вищою крапкою, кульмінацією повести, стала сцена, коли навіть під погрозою догодити під трибунал Сашка не хоче виконати наказ комбата – розстріляти полоненого німця. Мабуть, саме це зіткнення Сашки з комбатом продиктовано значною мірою не реальністю боїв під Ржевам, а нашими сьогоднішніми переживаннями. Але тим-те й виявилася цікаваї повість, що вана обостренно представила те духовне здоров’я, що не дозваляє вбити беззбройного або порушити слова, дане в листівці від імені народу. Сашке не по собі від майже необмеженої влади над іншою людиною, вана зрозумів, який страшної може стати ця влада над життям і смертю. У Сашке є величезне почуття відповідальності за все.

Навіть за те, за що відповідати він не міг. Йому соромно перед німцем за никудышную оборону, за хлопців, яких не поховали. Він намагався вести полоненого так, щоб той не бачив наших убитих і не похованих ще бійців, а коли все-таки натикалися вани на них, соромно було Сашке, немов він у чомусь винуватий. Зустрів Сашка на фронті й сваїй першій любові – Зину. Але, побачивши її з іншим, іде, не заподіюючи Зине болю зайвими розмовами. Він би по-іншому не міг.

Історія Сашки – це історія людини, оказавшегося в самий важкий час у самому важкому місці на самій важкій посаді – солдатської. Книга В. Кондратьева “Сашка” – правдива, щиросердечна, психологічно точнО. Вана допомагає читачеві заглянути в себе. Читаючи “Сашку”, по-іншому уявляєш собі війну. Правда про неї не забувається.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Переказ романа Кондратьева “Сашка”