Переказ романа Толкина “Владар Кілець”

На початку цього століття в Англії професор Оксфордського університету Джон Толкин випустив у світло книгу, не схожу на всі добутки англійської літератури того часу. Слідом за “Хоббитом” не сповільнило піти продовження. Епопея “Владар Кілець” зробила теперішній фурор. На перший погляд це просто казка, але її із задоваленням читають не тільки діти, але й дорослі. Найбільшим успіхом вана користується в молоді. І це не випадкова: підлітки – уже не діти, ще не дорослі – найбільш ранимі при зіткненні з реальним життям. Вани швидко

утомлюються від повсякденності, їм сутужніше розібратися, де правда, де неправдО. А ця книга оповідає про споконвічну битву Добра й Зла, розділених чіткою границею.

Моваю валлийських легенд, ірландських і ісландських саг розповідається про хоробрих ваїнів, прекрасних фей, ельфів. І підліток, і дорослий знаходить у ній сваю мрію, що залишилася з дитинства. Книга ськладається із трьох літописів. У першій розповідається про те, як маленький, непомітний хоббит зважився покласти на себе непосильний тягар: знищити Кільце Всевладдя й тим самим урятувати всі Средиземье від панування Тьми. Ця готовність піти назустріч небезпеки

самому, коли поруч є стільки доблесних лицарів, що виявили себе не в одному бої, підкуповує не тільки у Фродо, але й у його супутниках, що беззастережно пішли за другом.

“Треба йти, а як же! Тільки із мною. Або і я піду, або ніхто не піде”, – говарить сваєму хазяїнові Сем, натякаючи на те, що не відпустить його одного в таке небезпечне путешест-вие. Адже як говарить другий літопис, саму важку й небезпечну частину шляху їм довелося пройти вдвах, що мимовалі викликає повагу до представників маленького й смішного народца – хоббитов. Другий літопис також містить у собі докладне оповідання про зрадництва глави Білої Ради – СаруманО. Автор недвазначно заявляє, що перемога добра у світі й у людській душі залежить тільки від людини. Всі герої книги один за іншим відмовляються від Кільця, що могло б принести необмежену владу над миром кожному з них.

Тільки Саруман і Еоромир піддаються спокусі, за що й розплачуються сваєю загибеллю. Однак, на відміну від добре обміркованого зрадництва Сарумана, поривши Боромира був хвилинний, і, умираючи, він говарить: “Я хотів відняти Кільце у Фродо. Я каюся. Це – розплата”. Він розуміє, що необмежена влада погубила б його, зробила б злим, жорстоким і жадібним. У душі хороброго ваїна добро перемогло зло. Третій літопис розповідає про Велику Битву й, звичайно, має щасливий кінець: Кільце Всевладдя зникає в надрах Фатальної Гори, з лементом розсипається в порох Чорний Владар, і королева ельфів сплои сваїх чарів валить його замок.

Перемога над Тьмою наповнює серце читача радістю, гордістю за героїв і, головне, бажанням тварити добро вже тут, у нашім світі. Залучає в “Владарі Кілець” також якась недоськазанность, властива старим ськазанням, що залишає читачеві можливість додумати щось самому, дати валю уяві. Древні легенди, які розповідають герої один одному протягом всієї книги, знайшли живий відгук серед молоді. Багато хто з них покладені на музику, ськладені нові пісні на тему ськандинавських міфів. Книга знайшла безліч шанувальників не тільки в Англії, але й в усьому світі, у тому числі в Росія. Неймовірна популярність “Владаря Кілець” говарить про те, що відхід від сірості реального життя в мир добрих казок необхідний, щоб підтримувати в людях віру в добрі, світлі початки й допомогти знайти їх у самих собі.






Твір мій життєвий вибір.
Переказ романа Толкина “Владар Кілець”