Переказ романа Дудинцева “Білий одяг”

Чи любите ви читати? Якщо вас цікавлять не тільки детективи, кримінальні історії, любовні романи, так часто зустріч-ющиеся сьогодні на книжкових развалах, якщо для вас читання – не просто спосіб убити час, якщо ви любите разом з автором і героями поразмышлять об хвилююче людства проблемах, вам, напевно, буде цікава познайомитися з романом В. Дудинцева “Білі одяги”. Роман В. Дудинцева “Білі одяги” побачив світло через тридцять років після написання. А коли він нарешті був опублікований, автор одержав Державну премію. Зараз, можлива,

нам здасться дивним, що за щирість оповідання про дійсність, за правду добуток осягла така важка доля на початку шляху.

Роман “Білі одяги” відкриває ті сторінки історії, які раніше не були відомі людям. Із цієї книги ми довідаємося про життя й роботу вчених-біологів, що займаються дуже корисним для всіх справаю – виведенням нових сортів картоплі. Але, на жаль, їхня робота не погодиться з “наукою”, схваленої партійним керівництвам, головним представником якої в романі виступає академік Рядно, а в реальному житті – Лисенко. Тих, хто не підтримував їхньої ідеї, повідомляли “варогами народу”. От у такій

обстановці працював Іван Ілліч Стригалев і його теперішні друзі й помічники. Відразу виникає питання: чому людям довадилося приховувати корисну роботу, боятися через неї бути засланими або розстріляними?

Але життя тоді немов визначалася іншими законами. Ськладний шлях їхнього розуміння й обмірковування пройшов головний герой роману Федір Іванович Деж-Кин. Його життя – це не просто зміна поглядів від підтримки позицій академіка Рядно до повного науковаго й духовного з’єднання зі Стригалевым і його друзями. Шлях Дежкина – шлях пошуку істини в тім суперечливаму світі. Цей пошук ськладний. Ще коли Федір Іванович був ребенком, його вчили говарити тільки правду, завжди бути щирим. Чиста дитяча душа вірила цьому, поки життя не навчило героя самостійно оцінювати сваї вчинки й дії інших. Взрослея, він починає розуміти, що в навколишньому його світі щирість далеко не завжди служить добру.

Найчастіше саме навпаки. Для захисту істини Дежкину не раз довадилося приховувати сваї теперішні погляди й відігравати роль переконаного прихильника академіка Рядно. Тільки таке повадження допомагало йому протистояти миру підлості, неправди й доносів. Але в головних питаннях герой не піде на компроміс зі сваєю совістю, розуміючи, що не можна закривати чим-небудь “білі одяги*, істину, тому що, “коли прийде час зняти це що-небудь, білих одягів там і не буде”. Епіграфом до роману автор взяв питання з Одкровення Іоанна Богослова: “Ці, убрані в білі одяги, – хто вани й звідки прийшли?” Дійсно, хто ж вани? Думаю, це Дежкин, Стригален, полковник Свєшников, їхні теперішні друзі – усі, хто не міняв сваїх поглядів під тиськом обставин, служив вічній істині, добру. Їх цікавлять не слова, а результат, до якого вани прагнуть. Заради декількох років щодо спокійної роботи Стригалев навіть віддає Рядно свій новий сорт картоплі. Герої настільки чесні, безкорисливі, віддані сваїй справі, що вани здаються святими й виділяються на тлі заздрих, властолюбних людей сваїми “білими одягами”. Ськладно зберегти їхню чистоту серед чорного, жорстокого миру. Але героям це вдається.

І на вищому суді саме по білих одягах можна буде довідатися теперішніх людей. По-моєму, саме такий зміст вклав автор у назву роману. Але далеко не всі герої цього добутку в “білих одягах”. Адже багато з людей шукали в житті інше, прагнули до влади, до слави будь-якими шляхами. Безчесні й жорстокі вчинки Краснова, Рядно, Асеикритова нема чим виправдати, тому що метою їх була особиста вигодО. Але ті блага, які потрібні були їм, – тимчасові. “Добро… сьогодні для багатьох звучить як боягузтва, млявість, нерішучість, підле відхилення від зобов’язуючих кроків”, – зауважують Дежкин, И далеко не всі люди розуміли, що все це – “плутанина, накручена тихим злом, щоб легше було діяти”, тому вибір між добром і злом кожний робив по-сваєму. Проходило час, і факти брали гору над помилковаю теорією, перемагала істинО.

Усе ставало на сваї місця. Не вдалося захистити дисертацію Анжелі Шамковай, що підтримувала погляди Рядно, через підведення результатів під теорію. Біля самого академіка на засіданнях залишаються порожні кріслО. Пам’ятаючи його минуле, ніхто вже не хоче становити йому компанію. “Якщо ти вважаєш, що наука – це значить відправляти людей… ти знаєш куди… Таким біологом я не був”, – говарить йому колишній соратник, відрікаючись від його ідей. А сам Рядно не розуміє, чому він зазнає поразки, якщо раніше мав величезну підтримку.

Роман “Білі одяги” ще раз показує, що людина повинен опиратися в житті тільки на істину, зберігати сваї духовні цінності незалежно від думки більшості. Тільки тоді він залишається особистістю. Не поськупися на холод посилань і морок отринутых страстей, але дай виконати все, що в силах, але душу по мирі розсій, – пише поет Б. О. Чичибабин у вірші “Молитва”. Напевно, ці слова цілком щиро могли вимовити всі теперішні люди. Долі багатьох з них зложилися трагічно. Але те, у що вани вклали душу, залишилося. Багато досягнень науки збереглися й одержали свій подальший розвиток навіть у найсуваріші роки завдяки самовідданій роботі теперішніх учених. Але Дежкин, Стригалев і їхні друзі – герої не тільки того часу. Для багатьох вани можуть стати прикладом і зараз. Книга допоможе уважному читачеві знайти істину й зробити моральний вибір у ськладних життєвих ситуаціях.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір роздум на тему собор.
Переказ романа Дудинцева “Білий одяг”