Життя Василя Стуса – це дорога через терни до зірок
Давайте доторкнемося серцем до великої людської трагедії. Творчість В. Стуса справедливо вважається помітним явищем не тільки української та світової літератури, а й усього нашого суспільного життя. Кожен його вірш – суперечка з неправдою.
Але передусім вражає його відвага й самозреченість у боротьбі за справедливість, національну гідність і незалежність українського народу. Особливо болісно Стус сприймав спроби тоталітарного режиму остаточно зрусифікувати Україну, знищити національну культуру, українську мову. Він відстоював
У щоденнику Стуса є запис: “Як може розвиватися національне
Твори В. Стуса, здається, хвилюють кожного. Вони спонукають нащадків продовжувати справу цієї благородної людини, дбати про розквіт нашої національної культури.
Василь Семенович залишив по собі теплі спогади в душах колег і учнів Гор-лівської школи №.23, де він працював учителем. Однією з рис поета, за словами учительки історії Л. Є. Замойської, була чесність і любов до рідної мови. Вона наголосила на тому, що він любив ходити до школи у вишитій сорочці. Митець загинув у таборі для політв язнів, але дух його залишився незламним, а вірність рідній Україні – непохитною. Сьогодні Василя Стуса і його творчість повернуто народові, а його пророчі слова збулися:
Народе мій. До тебе я ще верну, Як в смерті обернуся до життя Своїм стражданням і незлим обличчям.
Нині ми живемо у незалежній державі. Шлях до нашої свободи В. Стус торував своїм подвижницьким життям. І вірші, і життєвий подвиг піднімають наш дух, пробуджують совість і сонне сумління. Стус серед нас. Він – наша совість. Тема і ідея України проходить через усі поезії В. Стуса. Розлука з рідним краєм посилила поетову любов до нього. Саме ця любов вирішила долю поета: “їм я поета – боротьба, ім я поета – Україна”. Своїм полум яним словом поет хотів підняти духовну планку свого народу, щоб він виріс “з личаків, із шаровар, з курної хати” і був гідним “своєї України-матері” (“Сто років, як сконала січ”). Свої надії він пов язував тільки з долею свого народу і важливістю боротьби за його незалежність: “Як добре те, що смерті не боюсь я…”. Мотивами любові до України, туги та журби за неї перейняті інші поезії В. Стуса: “За мною Київ тягнеться у снах”, “Такий близький ти, краю мій”.
У ряді віршів В. Стус розмірковує над сутністю людського існування, над пошуками шляхів у житті (“Молодий Гете”, “Утекти б од себе, геть світ за очі”). Ліричний герой поезій В. Стуса – людина духовно багата і міцна, людина, яка усвідомлює трагічність свого життя і невідворотну загибель у боротьбі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)