Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть

Схожі твори:

1. Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть ІІІ варіант Культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало, в якому відображуються культура, інтелект, духовність людини. Щодня, зустрічаючись із знайомими, слід вітатися. Це не тільки вияв увічливості. У цих словах виявляємо свою людську сутність. Ми говоримо один одному: здрастуйте, доброго здоров’я. Цим висловлюємо своє ставлення до найбільшої цінності – людини. Не сказати людині “здрастуйте” – значить виявити свою […]...
2. “Народе мій! До тебе я ще верну” (за творами В. Стуса) Є люди, що не вміють жити легко, безтурботно, тому що мають чутливу натуру та совість. Будь-яке зло, будь-яка несправедливість руйнують їх спокій, заперечують благополучне існування. Усе це перетворюється у справжню життєву драму, якщо така людина – митець, а обставини її життя зовсім несприятливі для творчості. Життєве кредо Василя Стуса виключало компроміси з усім, що вважав […]...
3. Дорослий мир для тебе. Твір-міркування Я зараз перебуваю в тім віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже й не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як зложиться моє життя, але й у футбол і баскетбол я з дитячим задоволенням пограю, забуваючи, що ростом майже наздогнав батька. Іноді мені жахливо […]...
4. Він тебе не вкусить ЗачЕпити рукою паВутину. Павутина – це творіння павука. На наших подвір”ях чи в садках найчастіше її плете павук-хрестовик. При його вигляді часто стає моторошно. Багато хто відверто боїться цих павуків. Але чи варто їх боятися? Звичайно ж ні. Хоч і виробляють ці павуки отруту, але вона небезпечна лише комахам, якими він живиться. А павутина служить […]...
5. Як тебе не любити, Харкове мій Мабуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – найкращий куточок землі. Та це і зрозуміло, бо це місто – єдине, неповторне. Воно викохало тебе на своїх долонях, збагатило своєю касою, подарувало друзів. Ти – його частинка, його надія. Таким для мене є мій Харків: добрий і чесний трудівник, […]...
6. Дорослий світ для тебе (Твір-міркування) Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно […]...
7. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся у життя… (за творчістю Стуса) Українська поезія тісно пов’язана з багатостраждальним життям нашого народу. Сьогодні повергаються імена тих, хто пройшов довгий час від забуття до безсмертя. Непересічний талант, трагічна доля, відчайдушна боротьба в тоталітарній державі «розвиненого соціалізму» за національну незалежність українського народу, відродження духовності. Це – Василь Стус. В атмосфері постійної тривоги жив він і формувався як поет. Мене вражає […]...
8. Твір на тему: “Заговори, щоб я тебе побачив” Кожна людина бажає справити на оточуючих якомога краще враження. Це нормально, навряд чи хтось стане заперечувати існування такої потреби. Але викликати до себе увагу і навіть хорошу думку – далеко не просто. Світ повниться красивими, розумними і яскравими людьми, які забирають більшість уваги оточуючих на себе. Тому людина, яка дійсно хоче домогтися популярності, повинна працювати […]...
9. “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої? Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет Д. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними спогадами, він був єдиною україномовною […]...
10. Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…” “Тебе, як першу любов, Росії серце не забуде!..” – написав про О. С. Пушкіна Тютчев. І ці слова виявилися пророчими. Перший російський національний поет, родоначальник всієї наступної російської літератури – таке визнане місце й значення О. С. Пушкіна в її розвитку. Читачі люблять його поезію не тільки за ніжний ліризм і красу складу. Крім цього, […]...
11. Людино, я звертаюсь до тебе (наслідуючи Катерину Мотрич) Людино, я звертаюсь до тебе (наслідуючи Катерину Мотрич) Людино! Ти прийшла у цей світ, виконуючи волю Всевишнього. За своїм взірцем і схожим до себе сотворив він тебе. Він наділив тебе своїми рисами, вклав у твою голову розум, щоб ти пізнавала світ. І як люблячий батько простив тобі, коли ти ослухалася його настанов в Едемському саду. […]...
12. Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує…”) “Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина”. Ці слова написав В. Стус. Їх він підтверджував своїм життям і своєю творчістю. Стусу завжди боліла доля українського народу. За це він страждав: його заарештовували, переслідували. Помер він також у тюрмі. Біль непорозуміння, […]...
13. Что, сынку, помогли тебе твои ляхи? (Тарас бульба) Слід зазначити, що у побуті, у родинному житті головний герой далеко не ідеальний: він може бути не просто грубим, а навіть брутальним, навіть жорстоким до власної сердобольної дружини, по суті відповідаючи фольклорним інтерпретаціям козацьких ватажків (“…мені з жінкою не возиться!”). Безперечно, як романтик, Гоголь гіперболізує свого героя і в діях, і у вчинках, підносячи постать […]...
14. “Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил”. Образ України в творчості Василя Симоненка І. “Я – українець. Оце і вся моя біографія”. (Несправедливо коротке життя су­дилося В. Симоненку. Проте він чітко окреслив справжні життєві цінності й утвердив їх у своїй творчості. А найдорожчою цінністю для людини є Батьків­щина.) ІІ. Оспівування любові до України у поезіях Василя Симоненка. 1. Синівська розмова з Батьківщиною у поезії “Україно, п’ю твої зіниці…” […]...
15. Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) Кожна людина, на мій погляд, яка любить свою Батьківщину, піклується про розвиток рідної мови. Це і не дивно, адже ми розуміємо, наскільки це важливо для нашого суспільства. Вірні патріоти мріють про подальший розвиток своєї країни, мріють побачити її наймогутнішою серед інших країн світу. А якщо країна не має власної мови, то гріш їй ціна. Це […]...
16. О рідне слово, хто без тебе я Справедливо говорять, що біографія поета – у його віршах. Із поезії Дмитра Павличка справді можна дізнатися про життєвий шлях, становлення характеру, про погляди та переконання чи не більше, ніж із підручників, монографій, досліджень, де йдеться про цього талановитого поета. Народився Дмитро Павличко, пригадує мати, “коли копати картоплю з батьком йшли вони”. Майбутньому поетові “тверда земля […]...
17. Я для тебе горів, український народе Це рядки з вірша “Скільки в тебе очей…”, уміщеного в збірці “Поезії” (1966), виданій у “Молоді” поряд з вибраним багатьох інших авторів, у тому числі й літературних ровесників В. Симоненка. Окрім усього кращого з попередніх збірок, сюди увійшли й окремі твори з архіву поета чи з публікацій у періодиці (розділ “Листи з дороги”). Знову ж […]...
18. Твір на тему: “Заговори зі мною, щоб я тебе побачив” Сократ, як відомо, був не просто філософом, але ще і прекрасним фізіономістом, він вмів визначати суть людини з її голосу, а також судити про характер і ділові можливості співрозмовника по його вмінню грамотно будувати мову, показувати себе, представляти своє Я. Тому він і просив кожного, хто хотів з ним познайомитися: “Заговори зі мною…”! Сьогодні, з […]...
19. Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе Історія людства нараховує багато тисячоліть. І вже ба­гато тисячоліть тому було складено перші правила пове­дінки людини серед інших людей. Це було зроблено для того, щоб кожен почувався зручно, нікого не боявся й міг сподіватися на захист. Звичайно, ці вимоги стосувалися абсолютно кожної людини. Змінювалися часи, дещо зміню­валася сама людина, але завжди й усюди її супроводжува­ли […]...
20. Чому міг би навчити тебе Пилипко? (за оповіданням “Морозенко”) У літературі за часів Панаса Мирного було традицією писати під Новий рік казкові твори про те, що в новорічну ніч всі мрії здійснюються, що бідний раптом стає багатим. Саме на противагу таким “казочкам” і написав своє оповідання П. Мирний. Новорічне оповідання “Морозенко” починається сумною драмою: описується селянська родина, яка живе в злиднях. Катря перебуває в […]...
21. “Ой ты Русь, моя родина кроткая, Лишь к тебе я любовь берегу” Мелколесье. Степь и дали. Свет луны во все концы. Вот опять вдруг зарыдали Разливные бубенцы. Тот, кто видел хоть однажды Этот край и эту гладь, Тот почти березке каждой Ножку рад поцеловать. С. Єсенін Як навчитися розпізнавати істинну поезію від підробок, що підряджаються під неї? У поезії справжній завжди є якась несподіванка, поетичне відкриття, самобутнє, […]...
22. Твір-міркування: Дорослий світ для тебе Я зараз знаходжуся в тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослим, але я вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто замислююся, ким буду, як складеться моє життя, але і у футбол, і в баскетбол я із задоволенням пограю, забуваючи, що зростом майже наздогнав батька. Іноді мені страшенно […]...
23. “Я б побажав тобі когось отак любить, як я тебе люблю…” (за поезією В. Симоненка) Юність завжди бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає скронях, ніжним світом любові спалахує в серці. І те п’янке, незбагненно солодке почуття переливається в чарівну Поезію. Василь Симоненко зізнається: Прийшла любов непрохана й неждана – Ну як мені за нею не піти? Інтимна лірика – особлива сторінка творчості митця. Вразливість його натури, щедрість і […]...
24. “Ой, співанко-коломийко, як тебе не знати!’ за українськими коломийками Із сивої давнини пісня виражала мрії, сподівання, смуток, радість народу. Одним з її жанрових різновидів є коломийки, найбільш поширені на Гуцульщині. У цих невеличких піснях не тільки оспівувалося тяжке життя селян, їх страждання, а й вимальовувалися образи захисників народу: Ой, підемо, панібрате, панів розбивати, Або будемо висіти, або панувати. У кінці XІX – на початку […]...
25. Як тебе ке любити, Києве мій Коли вперше приїздиш до Києва, тебе охоплює дивне почуття. Ніби все це Ти вже бачив, уже пив це солодке п’янке повітря, напоєне пахощами каштанових свічечок. Це почуття синовнє – чисте і радісне. А ще це радість упізнавання. Київ є колискою східного слов’янства. З цього міста беруть початок державність, православність, всесвітня сла­ва нашої культури. Бути в […]...
26. Раскольніков, я тебе ненавиджу Головним героєм твору Федора Достоєвського “Злочин і кара” являється Родіон Раскольніков. Ставлення до цього персонажу не може бути однозначним. Молодий юнак зображений на зламі своєї долі. Бідний студент, якому не хватає грошей навіть на їжу, створює свою власну теорію сильної особистості. Я вважаю, що саме ця теорія і стала причиною занепаду юнака. З одного боку, […]...
27. О рідне слово, хто без тебе я Дмитро Павличко Твір за творчістю Д. Павличка. Син простого хлібороба з Прикарпаття, Павличко приніс у велику літерату ру долю свого краю. Івано-Франківщина… У підгірському селі Стопчатові 28 ве ресня 1929 року народився Дмитро Васильович Павличко. “Стопчатів – мо колиска і гордість моя”, – скаже він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства, кераміки, килимарства: Косів, Коломия, Космач. […]...
28. Народе мій, до тебе я ще верну (В. Стус) Українська поезія тісно пов’язана з історією нашого народу, визначалась життям народу, була вершиною його духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала у суперечність із неправдою, за що платила долями й життям кращих своїх синів. Василь Стус – це світлий образ громадянина, цілісність патріотизму якого вражає. За кожним помислом, за кожним образом – Україна. […]...
29. Народе мій, до тебе я ще верну… (Василь Стус) Його ховали в українську землю 19 листопада 1989 року. Десятки тисяч киян проводжали поета на Байкове, до останньої оселі громадянина-страдника. Того дня глибокий сум струменився з сердець людських, з сотень прапорів і корогів. А через кілька місяців спалахнув хрест на його свіжій могилі – і мертвий поет заважав комусь жити. Василь Семенович Стус вже в […]...
30. Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Україно! Доки жити буду доти відкриватиму тебе. (Василь Симоненко) Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. / В. Самійленко / У руках тримаю улюблений томик поезій українських поетів. Перегортаю сторінку за сторінкою, читаю – і раптом бачу […]...
31. “Народе мій! До тебе я ще верну і в смерті обернуся до життя”. Життя й доля Василя Стуса Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших поетів двадцятого століття. У першій половині 60-х років він пише твори, багато друкується, працює редактором газети, вступає до аспірантури Інституту літератури. З початком періоду застою все змінилося і в житті країни, і в долі В. Стуса. Погляди письменника не збігалися з офіційними, тому з роботи був звільнений, […]...
32. «І все-таки до тебе думка лине» Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, до свого нескореного народу. Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним […]...
33. «Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…» Шістдесяті роки нашого століття позначені бурхливим входженням у літературу когорти творчої молоді – В.Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, В. Стуса… Вони по-новому, на противагу «поезії безплідній, як толоці», прагнули осмислити життя, звернулися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу. Поети-шістдесятники принесли в літературу свіжий вітер суспільних змін, відродили віру в найсвятіші ідеали – добра, […]...
34. До тебе, князю, моє слово… (звернення автора “Слова о полку Ігоревім”) Ігоре, князю мій, чому так сталося? Втіш моє розбите серце мудрою відповіддю. Чому ти не зажив слави мудрого князя, який не буде навмання вирушати у похід? Чому не слухав мудрої ради? Споконвіку наші предки поважали віщування, завжди підкорялися законам природи, бо почувалися її часткою. А ти не послухав… Я, звичайно, висловлюю тобі подяку за те, […]...
35. “О рідне слово, хто без тебе я?” (сонети Дмитра Павличка про рідне слово) Багато творів поета Дмитра Павличка присвячено проблемам розвитку української національної культури, історії, мови. Він починав навчання в польській школі, де українська мова, рідна для Павличка, була заборонена. Гіркоту зневаженої гідності виллє поет пізніше у віршах: “За мову мужицьку не раз на коліна довелося у школі ставати мені…” З дитинства у нього любовне, бережливе, трепетне ставлення […]...
36. Що мав на увазі П. Куліш “Ні в кого з українців не було такої сім’ї, як у тебе” Довгий час селяни могли мати в хаті для читання лише церковні книги – Часослов, Псалтир та “Житія святих”. їх читали, поважали, але не зовсім розуміли. Чи не вперше поетичне українське слово завітало до селянської хати з виходом Шевченкового “Кобзаря”. Це була дійсно “Чарівна книжка”, де говорилося простою, зрозумілою мовою про речі, які хвилювали народ, відповідали […]...
37. З ювілеєм Тебе, Школо! З неймовірного хвилювання і пишного букету квітів, з нового портфеля і нових щирих друзів почалося моє шкільне життя. Усміхнені обличчя вчителів, відчуття, що я – маленька частинка одного великого цілого і хочу залишатися цією часточкою якомога довше. Школа – важливий етап життя кожної дорослої людини. Точніше сказати, саме в школі і починається оте справжнє суспільне […]...
38. Твір на тему: “Чи можливе добро без зла, а зло без добра?” Добро і зло, як брати-близнюки, не можуть існувати одне без іншого. Якби не було зла, людина ніколи б не дізналася, що таке добро, і навпаки. Добро і зло – це міра, якою міряється людське життя. Про одну людину кажуть – це добра людина. А про іншу – вона зла. З поняттям добра і зла ми […]...
39. Твір “Яке добро зробили для тебе інші люди?” Сьогоднішній час жорстокий. Попри те, є люди які все ше здатні на добрі вчинки. І саме зараз піде мова про таку людину. Це мій класний керівник – Тамара Адамівна. Вона людина з великої літери. За її плечима не один випускний клас. Одного разу нам задали контрольну роботу з фізики, але вона нам не змога допомогти, […]...
40. Катерина и Варвара. Чья жизненная позиция ближе тебе? В 1859 году А. Н. Островский пишет драму ” Гроза “. В этом произведении значительное место вновь отводится женским образам, которые так привлекали драматурга. В своих пьесах писатель впервые в русской литературе выводит героиню, существенно отличающуюся от окружающих ее людей. Жизнь идеальной русской женщины для Островского характеризуется близостью к Богу, бессознательным ощущением изначальной обреченности человека. […]...