Постать Роксолани в історії України (за твором О. Назарука “Роксоляна”)

“Ми – автори свого добра і зла”, – говорив Хосе Марті. Це значить, що лю­ди не народжуються добрими чи злими, що в душі кожного із нас точиться постійна боротьба між добром і злом, між чорним та білим. Можливо, керуючись саме цією теорією, ми зможемо проаналізувати образ жінки, відомої світовій історії під іменем Роксолана.

Справлене ім’я Роксолани – Анастасія Гаврилівна Лісовська. Вона була донь­кою рогатинського священика, яка ще юною дівчиною потрапила у полон до ворогів. Вони продали її вірменинові-перекупнику. А той, у

свою чергу, продав гарну полонянку у Кафі на “Аврєтбазарі”. Так дівчина потрапила до Стамбула.

Настя від природи мала гострий розум, тому швидко вивчила турецьку мо­ву і Коран. Мабуть, вона дійсно була дуже гарною, бо господар подарував її до султанського гарему Сулеймана Пишного. Спочатку Роксолана була служницею одалісок, а потім стала нянькою наступника престолу – Мустафи. Саме тоді во­на вперше зустрілася із падишахом, який з першої ж розмови був вражений її гострим розумом. Султан був людиною високоосвіченою, справедливою, тому високо оцінив достоїнства Роксолани. Так проста українська дівчина піднялася на

найвищий щабель у наймогутнішій державі того часу.

Образ Роксолани досить суперечливий. Більшість іноземних дослідників, користуючись плітками і наклепами, характеризували русинку як хитру, підступ­ну, жорстоку жінку. Хоча й визнавали її мудрою, могутньою, незвичайною. Турецькі джерела додають, що вона була негарною, але стрункою і тендітною. Таку характеристику іноземців можна зрозуміти, бо не останню роль у ній відігравала заздрість. Мусульмани ненавиділи її не лише за те, що султан зробив її султан-баші та ще й порушив заради неї багатовікові традиції. А ось від істориків-земляків чути характеристику на зразок “мати яничар” щонайменше дивно. Хоча не можна погодитися і з тими, хто возвеличував Настю до рівня святої.

Роксолана була донькою свого часу, тому й повинна була коритися його за­конам, жити за ними. А вони вимагали жертв і поступок, твердості і жорстоко­сті. Та завжди, коли це було можливим, Анастасія творила добро: будувала храми, допомагала бранцям.

До Роксолани жодна дружина султана не брала участі у військових походах. Вона єдина з турецьких султанш не носила чадри. Від народження християнка, Настя не лише перейшла у мусульманство, але, як свідчать її вірші і листи, стала мислити як мусульманка.

Роксолана після народження дітей ні на мить не могла відчути себе абсолютно щасливою, бо за законами Османської імперії влада в державі переходила до рук старшого сина. Інших дітей, претендентів на престол, як правило, убивали. Ось тоді Гуррем і змушена була оголосити таємну війну першій дружині Сулеймана та її дітям, яка тривала п’ятнадцять років. Саме в цій війні Роксолана задіяла чорні сили своєї душі – підступність, хитрість, злочинну винахідливість. А потім до кінця своїх днів спокутувала страшний гріх.

У всіх життєвих перипетіях Роксолана не забувала своєї Батьківщини. Деякі джерела стверджують, що на її прохання Сулейман дав слово не грабувати Укра­їну і дотримувався його протягом сорока одного року.

Якими б фарбами не малювали портрет Роксолани, я впевнена, що ми повин­ні пам’ятати нашу землячку, одну з найвеличніших жіночих постатей шістнад­цятого століття. Засуджувати не слід, а от учитися на її помилках треба.






Твір згубна влада грошей.
Постать Роксолани в історії України (за твором О. Назарука “Роксоляна”)