Як тебе ке любити, Києве мій

Коли вперше приїздиш до Києва, тебе охоплює дивне почуття. Ніби все це Ти вже бачив, уже пив це солодке п’янке повітря, напоєне пахощами каштанових свічечок. Це почуття синовнє – чисте і радісне. А ще це радість упізнавання.

Київ є колискою східного слов’янства. З цього міста беруть початок державність, православність, всесвітня сла­ва нашої культури. Бути в Києві означає бути в центрі подій європейського масштабу.

Кияни – особливі люди. Вони досить заклопотані, але дуже приязні. Справжній киянин завжди докладно роз­повість,

як, наприклад, дістатися до Андріївського узвозу або до Арки дружби народів. Кияни з честю несуть звання столичних жителів.

На відміну від багатьох інших міст, Київ приємніше роздивлятися не крізь вікно екскурсійного автобуса, а ман­друючи його широкими майданами і багатолюдними вули­цями. Тоді якось миттю Київ стає ближчим, більш зрозумі­лим, рідним. На кожному кроці на гостя тут чекають істо­ричні пам’ятки, затишні парки, вишукані кав’ярні, багаті магазини. І всюди радо стрічають гостя.

Я відвідував Київ двічі: уперше з татом, а вдруге – серед переможців шкільної олімпіади з української мови. Провівши в столиці кілька незабутніх годин, я зрозумів: Київ – це те місто, до якого дуже хочеться повертатися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Як тебе ке любити, Києве мій