Твір-роздум: “Якщо дитину виховує телевізор”

Звичайно, існують цілком об’єктивні причини того, що телевізор стає головним вихователем в сім’ї. Наприклад, тотальна нестача часу у батьків і родичів. Мама і тато працюють, що вже поробиш – маляті доводиться багато часу проводити на самоті. А це означає, що батьки просто не бачать, чим зайнята дитина.

Зовсім інша річ, коли у батьків, загалом-то, є можливість проводити час з дитиною, але вони воліють посадити її за перегляд мультиків і спокійно займатися своїми справами. Зрозуміло, це зручно. Дитина зайнята, сидить тихо, не докучає, не заважає.

Ви не можете встежити за тим, що саме дивиться ваша дитина. Можна скільки завгодно блокувати “нехороші” канали, дитина все одно знайде ті, які позначаться на ній не кращим чином. Часто батьки зі спокійною душею залишають малюка наодинці з дитячими каналами, розмірковуючи цілком логічно: “Адже це дитячий канал, а значить, нічого поганого не трапиться”.

Але всі ці канали працюють за досить підступною системою: там спеціально підібрані такі програми, які заволодівають увагою дитини. Діти можуть їх дивитися хоч цілий

день, не відволікаючись на уроки, футбол з друзями та інші корисні речі. А зміст передач на таких каналах дуже сумнівний. Часто подібні мультиплікаційні серіали формують в дитині абсолютно непотрібні стереотипи.

Крім того, чим більше дитина дивиться телевізор, тим менше вона буває на вулиці, спілкується з однолітками, читає, займається творчістю. Не потрібно пояснювати, що це не кращим чином позначається на формуванні її особистості.

Повністю позбавляти дитину перегляду телевізора теж не варто. Це буде неправильно хоча б з соціальної точки зору. Дітей, яким батьки не дозволяють дивитися телевізор, прагнучи обмежити їх від бруду і вульгарності нинішнього суспільства, можна тільки пожаліти. Такі діти схожі на тепличні рослини – перебуваючи в повному інформаційному вакуумі, вони не можуть нормально спілкуватися з однолітками, а коли зустрічаються з суворою реальністю, часто просто не можуть вирішити найпростіших насущних проблем.

Проте, спілкування дитини з телевізором потрібно регламентувати. Дітям віком від двох років дивитися телевізор можна не більше 15 хвилин в день. Це обов’язково повинні бути красиві повчальні мультфільми (краще радянського виробництва), що виключають насильство і жорстокість. Можна дивитися з дитиною передачі про тварин. При цьому обов’язково треба знаходитись поруч і коментувати те, що відбувається на екрані.

У віці трьох-чотирьох років можна збільшити тривалість перегляду до 40 хвилин. З семи років можна дозволяти дитині дивитися телевізор 1,5 години, але з перервами. Відстань до телевізора при перегляді має становити не менше двох метрів.

Але що робити батькам, яких часто не буває вдома і які просто не можуть постійно стежити за тим, чим зайнята дитина? Насамперед, про виховання треба замислюватися не в десять років і навіть не в сім. Якщо дитина не може знайти для себе заняття цікавіше, ніж перегляд сумнівних телепередач, то це прорахунок батьків у вихованні. Дитині повинні прищеплювати любов до читання, до рукоділля, до прогулянок у дворі з друзями.

І ще варто сказати про “фоновий режим” телевізора. У багатьох сім’ях прийнято вмикати телевізор на цілий день, щоб він як би служив постійним фоном. Це вкрай небажано – сім’я живе в постійному шумі, що згубно позначається на нервовій системі і дорослих, і дітей. Тому бажано вмикати телевізор тільки тоді, коли цілеспрямовано вирішите що-небудь подивитися.






Мої враження від анна кареніна твір.
Твір-роздум: “Якщо дитину виховує телевізор”