Твір-роздум: “Не та мати що народила, а та що виховала”

Я ніколи не забуду люблячі очі, які можуть дивитися на своє дитя і плакати, просто дивитися і плакати. Немає людини, яка більш щиро переживає за мою долю, яка переносить всі мої труднощі на своїх плечах, незалежно від тяжкості ноші.

Але, на жаль, ми нечасто замислюємося про те, скільки часу і сил, скільки праці і здоров’я, скільки ласки і турботи витрачає на нас мама. Скільки справ встигають зробити її “золоті руки”. У них укладена якась чарівна сила Зрозуміло, ми не можемо пам’ятати, але всі знаємо: найперше, що ми відчули в житті, коли

прийшли в цей новий, незнайомий і дивовижний світ, – це материнські руки, що прагнули притиснути нас до теплих грудей, захистити від усіх тривог і напастей. “Мати – єдине божество, яке не тільки одного разу дарує нам життя, але й передчасно від нього оберігає” – зазначив радянський письменник Леонід Сухоруков. Народити дитину нескладно, набагато складніше уберегти його від напастей несправедливого життя. Цей вантаж відповідальності, волею-неволею, бере на себе кожна мати… Напевно, не вистачить слів, щоб висловити подяку і вдячність найдорожчій людині на світі!

За свої всього шістнадцять прожитих

років, я, в якійсь мірі, усвідомлюю ту непередбачуваність життєвих ситуацій, яку готує доля. На цьому непростому шляху ми можемо випробувати все: злу користь, приховану в усміхнених обличчях; підніжку на рівному місці; зраду кращих друзів, але є те єдине, чому можна вірити завжди – це слово матері. По-справжньому любляча людина не здатна на зраду… Хочу з упевненістю сказати, що мати – це єдина людина, хто прямо, відкрито і абсолютно безкорисливо висловить свою думку, адже своїй дитині кожна мати бажає тільки кращого, доброго і світлого.

Про матір можна говорити нескінченно… Кожен вкладає в значення цього слова щось своє, особливе. Але будь-яка людина, якщо в неї є хоч атом людяності, скаже: “Краща мати – моя мати”. Варто задуматися над цими словами і закликати всіх друзів, знайомих, дітей та підлітків: “Давайте берегти цей найдорожчий скарб, найбільшу цінність в нашому житті – мати! Давайте дамо її рукам можливість частіше відпочивати, і вони назавжди залишаться такими ж люблячими, ніжними і добрими! Давайте не будемо забувати про те, що для того, щоб жилося спокійно і щасливо, материнське серце бере на себе весь біль і холод, всі рани і удари життя!”. А ще треба пам’ятати, що не та мати народила, а та, що виховала.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-роздум: “Не та мати що народила, а та що виховала”