Твір-роздум: “Чи є для людини місце у цьому вічному, красивому і водночас жорстокому безмежжі і чи можна поєднати непоєднуване?” за повістю Е. Хемінгуея “Старий і море”
Найвідоміша серед читачів усього світу повість “Старий і море” є одним із останніх завершених творів видатного американського письменника Е. Хемінгуея. Вона стала своєрідним підсумком творчих пошуків цього талановитого митця. Жанр цієї повісті визначається літературознавцями як оповідь-притча, тобто твір, в якому йде мова про долю і певні події у житті певного окремого героя. Але ця оповідь має алегоричний підтекст, глибокий філософський і моральний зміст. Повість тісно пов’язана з більшістю попередніх творів письменника і становить
Сюжет повісті можна переказати в декількох реченнях. В творі йде мова про самотнього рибалку. Він вже досить старий і рибальська удача до нього приходе все рідше і рідше. Та він не здається, знову і знову виходить у море і одного разу йому все ж таки таланить – він підчипляє на гачок величезну рибу. Боротьба старого рибалки і риби триває кілька діб, і врешті решт людина отримує перемогу. Та поки людина бореться, акули знищують здобич старого. Коли човен рибалки пристає до берега, від красуні-риби майже нічого не залишається і знесилений старий повертається
Але зміст повісті “Старий і море” значно ширший і багатший, бо майже усі свої твори Е. Хемінгуей уподібнював айсбергу, який тільки на маленьку частинку видніється з води, а його решта захована у глибині. Художній текст є видною частиною айсбергу, а що залишається невисловленим, читачу доводиться лише здогадуватися. Тому ця повість і має дуже глибокий символічний зміст.
Вже сама назва повісті викликає у читачів певні асоціації і натякає на одвічні проблеми людства – проблеми взаємовідносин людини і природи, проблеми вічного і тлінного, потворного і прекрасного. А героям і подіям у повісті залишається лише конкретизувати ці асоціації, поглибити і загострити заявлені в назві проблеми.
Старий рибалка у оповіданні символізує людський досвід і обмежені відносини між звичайними людьми у тогочасному суспільстві. Разом із старим рибалкою знаходився маленький хлопчик, який у нього вчився, та коли удача залишила рибалку, покинув його і хлопчик. А коли старий веде боротьбу з великою рибою, він жалкує про те, що поряд не має хлопця, і розуміє, що старість у будь-якому випадку не повинна залишатися самотньою.
Тема самотності людини у повісті “Старий і море” розкривається письменником у символічних картинах рибальського човна на тлі безмежності океану. Океан тут символізує і вічність, і непереборну силу природи. Старий переміг рибу, але океан не віддав йому видобуток, акули з’їли її. Е. Хемінгуей упевнений, що людину можна знищити, але неможливо перемогти. Старий своєю боротьбою довів здатність людини навіть у похилому віці протистояти природі. Самотній рибалка витримав найтяжче у своєму житті випробування, тому що, незважаючи ні на що, він думав про людей, згадував про маленького хлопчика, спогади про розмови з яким підтримували його в момент, коли сили його майже покинули.
Фінал повісті “Старий і море” торкається ще і теми непорозуміння між людьми. Глибокий зміст криється у зображенні групи туристів, які вражені лише розмірами скелета риби і зовсім не розуміють мужність старого та його трагедію, про яку намагається розповісти їм один із героїв. Символіка твору складна, і кожен читач сприймає цей твір у відповідності зі своїм досвідом. Але Е. Хемінгуей нам доводить, що для кожної людини є своє особливе місце у цьому вічному, красивому і водночас жорстокому безмежжі і при бажанні завжди можна поєднати непоєднуване.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)