Твір на тему: Образ Христа в поемі Блоку “Дванадцять”
Образ Христа в “Дванадцятьох” зв’язаний і із захопленням Блоку історичними паралелями, точніше – з помилковими історичними поглядами, за формою своєї аналогічними тим, про які вже говорилося у зв’язку з “Скіфами”. Блок міркував приблизно так: з перемогою християнства, як більше прогресивного в порівнянні з язичеством культу, загинула Римська імперія, загинуло варварство. Християнство – нова ера, нова сторінка в історії людства, і вона пов’язана з ім’ям Христа.
Жовтнева революція теж відкрила нову сторінку,-
– Эх, хуртовина яка, спасі! – Де ти спаса бачив, Вася? Питання могло бути витлумачене подвійно – і як глузування над Васею, і як зацікавленість – де ж він, цей спас? В остаточному варіанті – уже чисте глузування, більш того – докір Петьке: – Ох, пурга яка, спасі! – Петька! Агов, не забріхуйся Від чого тебе упас Золотий іконостас?
Рядок “И йдуть без імені святого” у чорновому варіанті звучав інакше: “И йдуть без імені й слова”. Як бачимо, і тут поет вирішив підкреслити безвір’я червоногвардійців
Цінність поеми “Дванадцять” полягає в тім, що в ній дане сатиричне викриття старого миру й натхненно оспіваний революційний подвиг народу. Поема спрямована в майбутнє. У ній немає ні однієї фальшивої ноти, що дало Горькому підстава високо оцінити її. Характеризуючи романтичну літературу як “віруючу в завтрашній день”, що протягає “сяйвом майбутнього”, Горький писав: “Сучасний літератор повинен бути романтиком і писати приблизно так, як написана поема Блоку “Дванадцять”, добуток, що не дозволяє розглядати себе з погляду огуди або хвали дійсності”.
Життя відразу ж сказало своє вагоме слово про поему. Ряд її рядків став революційними гаслами, на будинках Петрограда висіли плакати з віршами з “Дванадцяти”:
Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо… Революційний тримаєте крок! Невгамовний не дрімає ворог!
Поему видають у багатьох містах країни – не тільки в Петрограді й Москві, але й у Києві, Тифлисе, Баку, Одесі, Харкові, Чите й ін.; у районах, захоплених білогвардійцями й інтервентами, вона поширювалася як прокламація. Цікавий і такий факт. В 1922 році в м. Суми виникла перша піонерська організація. Задумалися діти, як неї назвати. Один з піонерів викликнув: “От я прочитав недавно в червоноармійській газеті, що дядько привіз із фронту: Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо!”
Після невеликий дискусії прийняли рішення: “Назвемо наш сполучник “Світову пожежу роздуємо!” І вивели ці слова крейдою на двері особняка, у якому розмістилася організація В серпні 1922 року, у річницю смерті Блоку, у газеті “Одеські звістки” була надрукована стаття Едуарда Багрицкого, у якій поема оцінювалася як яскравий революційний добуток: “У той час, коли російська інтелігенція і її письменники, що очолюють, упали в незначність, боягузливо ежась у старого запечья, А. Блок перший побачив за кров’ю, що забризкала вулиці, за низьким густим димом пожеж і вогнем пострілів ясний лик революції. Він уособив неї у вигляді Христа, що несе миру нове навчання. Це Христос-соціаліст, що йде під червоним прапором спереду 12 червоногвардійців – апостолів нового миру, через кров і бруд до невигубної віри світового звільнення”.
У таборі ворогів поема “Дванадцять” викликала вибух злості. Блоку обвинуватили в “патологічному блюзнірстві”, в “вторинному розп’ятті Христа” і т. п. Але ніщо не могло перешкодити революційному звучанню своеобразнейшего добутку поезії
Поема “Дванадцять” дуже вплинула на розвиток літератури. Її інтонації ми чуємо в поемі Маяковського “Добре”, особливо в 7-й главі, у якій описується стихійний рух селянства в революції. Однак тут помітна й полеміка із Блоком. Зображуючи селянський рух тими ж засобами, що й рух міської голоти в поемі Блоку, Маяковський як би говорив, що із Блоком його зближає правдиве відбиття фактів, у розкритті ж організуючої сили революції Блок і Маяковський розходилися: перший з них поставив на чолі борців революції – Христа, другий геніально підсумував:
Цей вихор, від думки до курка, і будівлю, і пожежі дим прибирала партія до рук, направляла, будувала вряди.