Двоїста сторона революції в поемі А. А. Блоку “Дванадцять”

1. Короткі біографічні відомості. 2. Відбиття революційної епохи. 3. Тема революції в поемі. 4. Двоїсті сторони революції А. А. Блоку. 5. Реакція читачів на появу поеми, і думка В. В. Маяковського. А. А. Блок народився в листопаді 1880 року в Санкт-Петербурзі.

Письменник виріс у сім’ї свого діда відомого ботаніка А. Н. Бекетова. У сім’ї дуже любили літературу, майже всі самі писали й займалися перекладами. Саме в такій літературній сім’ї й виріс великий поет В 1898 році А. А. Блок закінчує гімназію, надходить у Петербурзький університет, спочатку

на юридичний факультет, а потім в 1901 році переводиться на філологічний. Своє навчання він закінчив в 1906 році Поступово рік за роком поет створює свої чудові вірші: “Вірші про Прекрасну Даму” (1904), “Ситі”, цикл віршів “Несподівана радість”, “Сніжна маска” ( 1905-1907); “На Куликовом поле”, “Батьківщина” ( 1907-1916), поеми “Дванадцять”, “Скіфи” (1918).

В 1905 році багато тем і мотиви ранньої лірики Блоку починають перетерплювати серйозні зміни, у поета з’являються соціально-політичні, ідеї. Тепер поет дивиться на життя не як закоханий юнак, а як що вже відбувся критик дійсності, суддя тої епохи.

У його творчості стала проявлятися зацікавленість до долі самої країни, усього суспільства, йому вже потрібно було розібратися, що ж буде в майбутньому з кожним з нас і що є в сьогоденні.

А. А. Блок передчував найближче настання революції, тому що колишній мир став не відповідати руху життя А головне те, що в той період часу сам мир став не просто жорсток і нелюдським, але й відчувалося в ньому постійне наростання народного хвилювання, що було необратимо й некероване. Революція як така є вже неминучим результатом цієї народної шаленості й прагнення змінити життя до кращого. Поема “Дванадцять” була написана в 1918 році. Вона стала гімном революції, як якась пісня слави й відданості одній ідеї Жовтнева революція в поемі “Дванадцять” являє собою стихійний прояв і протистояння соціальних низів суспільства політичному ладу того часу.

У Блоку ця революція показана як божевільна дія захоплюючий і поглинаючий увесь світ: Чорний вечір. Білий сніг. Вітер, вітер! На ногах не коштує людина. Вітер, вітер – На всьому божому світлі!

Революція в поета не може існувати класово, тому що на це впливає її стихійність. Тому “невгамовний ворог” у поемі так і не показаний. У поемі є тільки одне єдине вбивство й не буржуй, що коштує на перехресті, а вбивство Катьки. Так поет показує цю стихійність, що проявляється в неприборкане, некерованому прагнення вбивати й валити.

Уже я ножичком Полосну, полосну!.. Сили, які керують цією революцією, різні. А. А. Блок показує, що сама по собі вона має дві сторони, як позитивну, так і зворотну – негативну З одного боку, революція необхідна для відновлення справедливості, а з іншого боку – вона ж здатна підштовхнути людей і до поганих, необдуманих учинків – мародерству, вандалізму: ех, ех!

Побавитися не гріх! Замикайте етажи, Нині будуть грабежі! Відмикайте льоху – Гуляє нині голота! Носіями ідеї революції в поемі “Дванадцять” є червоногвардійці, і їхні вчинки теж двоїсті.

Саме вони вершать справедливу розправу з буржуазією, і їм же належить безглузде вбивство Катьки. Вони тримають революційний крок, але в той же час можуть і “ножичком полоснути”. Революція в А. А. Блоку з однієї сторони гранично узагальнена.

У поемі діючі особи звичайні прості люди – це якийсь письменник, Петька, Ванька, бариня у варті, Катька, головна діюча сила, дванадцять червоногвардійців, імена яких невідомі. А з іншого боку, для поета революція – це загальнолюдська катастрофа. Відповідно, масштаб поеми настільки ж великий – починаючи від всього всесвіту й закінчуючи конкретною людиною, його внутрішньою сутністю, його душею. Революційна стихія руйнує старий мир, але після такої революції так і не народжується, як затверджує Блок, “третя правда”. Спереду, як не вдивляється поет, більше нічого ні, а позаду залишився тільки “старий мир, як пес бездомний”.

І на питання:що спереду? – немає відповіді. Описуючи всі ці картини руйнування й знищення минулої дійсності, А. А. Блок одночасно підкреслює й святість такої революції. Так, самих червоногвардійців, які несуть смерть старому миру, зненацька очолює сам Христос. Спереду – із кривавим прапором, И за хуртовиною не бачимо, И від кулі непошкоджений,…

У білому віночку із троянд – Спереду – Ісус Христос. Таким чином, виходить, що в А. А. Блоку святиня й гріх постійно зливається в щось єдине. Читиая поему “Дванадцять” читач постійно зіштовхується з тим, що всі червоногвардійці дуже часто, протягом всієї поеми, відрікаються від Христа: Від чого тебе упас Золотий іконостас?

Поет неодноразово підкреслює у своїй поемі, що червоногвардійці йдуть без хреста: “ех, ех, без хреста!”. Дванадцять червоногвардійців постійно намагаються відректися від Христа. Але адже саме Христос – символ моральності російського народу й він не залишає червоногвардійців. Це і є ще одна двоїста сторона поеми А. А. Блоку “Дванадцять”.

Сам поет не очікував такого фіналу: “Мені теж не подобатися кінець “Дванадцяти”, але я б хотів би, щоб цей кінець був інший. Коли я закінчив, я сам зачудувався: чому Христос? Але чим більше я вдивлявся, тим ясніше бачив я Христа…”. Прочитуючи ще раз поему, розумієш, що головне-те тут перебувати над самою стихією, над всією цією шаленістю – це Ісус Христос, що у підсумку повинен привести “дванадцять” до відродження й святості. Читацька публіка дуже бурхливо зустріли поему А. А. Блоку “Дванадцять”.

Добуток одержав відразу дві різні групи відкликань. Хтось говорив, що поема “Дванадцять” – це гімн революції, а хтось, навпаки, затверджував – що цей проклін революції. Подвійність поеми Блоку надзвичайно точно помітив і проаналізував В. В. Маяковський у своїй “Оді революції”: Тобі обивательське – Про будь ти проклята тричі! – И моє, Поетово – Про четирежди слався, благосвенная!.. На думку Маяковського, революції відбуваються за об’єктивними законами історії – теперішній мир занадто старий, душен і нелюдський.

У тім старому світі Блоку видно наростання народної стихії, що у підсумку ставати некерованою. У своїй статті “Умер Олександр Блок” Маяковський пише: “А. А. Блок чесно й захоплено підійшов до нашої революції в совей знаменитій поемі “Дванадцять””. І головне тут те, що поет усе таки встав на сторону жовтневої революції й оспівав її у своєму найкращому добутку – у поемі “Дванадцять”.






Улюблений твір літературний герой павлусь.
Двоїста сторона революції в поемі А. А. Блоку “Дванадцять”