Твір на тему: “Чому фінал оповідання “Вечір проти Івана Купала” трагічний, хоч головний герой і зумів розбагатіти?”
Творчість відомого письменника М. В. Гоголя припадає на перчу частину XIX століття. Останнім часом навколо імені цього великого письменника ведуться запеклі суперечки з приводу того, чиїм письменником він є, українським, чи російським. Вочевидь, передбачаючи це питання, задовго дог своєї смерті, сам М. В Гоголь в одному із своїх листів до О. О. Смирнової-Россет написав так: “Скажу Вам одне слово щодо того, яка в мене душа. Знаю лише те, що ніяк не віддав би переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи
У своїй російській мові М. В. Гоголь зберігав головні світоглядні українські моделі. Письменник з великою увагою ставився до української народної творчості, добре знав народні вірування, легенди обряди і казки свого народу. Прикладом цьому може служити легенда про цвіт папороті, яку М. В. Гоголь
У хуторі, про який розповідається в оповіданні, жив бідний робітник Петро Безродний, який мав “усього-на-всього одну сіреньку свитку”. На своє нещастя, він покохав дочку свого заможного хазяїна, красуню Підорку. Звичайно ж, хазяїн і батько дівчини, старий Корж, дуже розлютився, побачивши свою дочку, яка милувалася з Петром, який нічого не мав за душею. Тому хазяїн поквапився видати свою дочку за більш привабливого жениха.
Дізнавшись, що до його коханої сватається заможній пихатий лях, Петро намагається своє горе втопити в чарці. Втративши надію повернути свою кохану, в шинку Петро зустрічає Басаврюка, з яким укладає угоду, яка фактично є угодою з самим дияволом. Парубок повинен піти на Ведмежу Балку в ніч на Івана Купала і попри всі свої страхи, що йому будуть ввижатися, зірвати цвіт папороті. Укладаючи цю угоду, Петро навіть думки не мав, що він, коли виконає це завдання, буде повинен піти ще далі – пролити людську кров, кров маленької невинної дитини, якою стане Івась, молодший брат його коханої Підорки.
Спочатку Іван, як звичайна людина, запротестував і замахнувся ножем на відьму, яка повинна була згубити малого, але Басаврюк йому одразу нагадав про обіцянку. Крім того, у розвернутій землі він побачив незвичайні коштовності. Очі у Петра загорілися і він, не вагаючись, убив маленького Івася. Наступного дня Петро прокинувся, не пам’ятаючи нічого, маючи мішки, набиті коштовностями. Та скарби, здобуті з допомогою диявола, ніколи не приносили людині щастя. Так сталося і в цей раз. Петро, як навіжений, намагався пригадати, що відбулося. Його кохана дуже швидко змарніла, силуючись допомогти своєму чоловікові, врятувати затьмарений розум і вилікувати його. Та через деякий час Петро знову побачив стару відьму, і коли він кинув в неї сокиру, на місці відьми з’явився привід маленького Івася. В подальшому в зачиненій хаті коїлися жахливі речі, а потім замість Петруся і його багатства селяни знайшли у хаті лише черепки і купку попелу. Виявилося, що такою є плата за багатство, що було отримане ціною невинної крові.
Художньо переосмислюючи народну легенду, М. В. Гоголь створив цілком оригінальний мистецький твір, який із цікавістю читають уже багато поколінь, переймаються трагічною долею героїв, зачаровуються чудовою мовою розповіді, шукають відповіді на вічне питання – як протистояти диявольській спокусі, що у всі віки переслідує людей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)