Що я знаю про свято Івана Купала

Свято Івана Купала – одне з найвидатніших дохрис­тиянських свят. Ще кілька десятиліть тому воно було досить популярним на території України. І сьогодні в сільській місцевості можна віднайти певні залишки дав­нього свята.

Власне свято Івана Купала пов’язане з поклонінням божествам природи, культ яких був досить розповсюдже­ним у дохристиянські часи. Про давність цього свята го­ворять обряди та дійства, пов’язані з ним: вогнища, через які стрибали юнаки і дівчата, колеса, які підпалювали і скочували з річкових та озерних схилів

тощо. Дуже кра­сивий купальський обряд зберігся до сьогодні: дівчата сплітали вінки з квітів і пускали їх по воді. За “поведінкою” вінків можна було дізнатися про подальшу долю, очікуваний шлюб. Вінки пускали по воді, супроводжуючи це дійство обрядовими піснями.

Зі святом Івана Купала пов’язано чимало народних вірувань. Одне з них – цвіт папороті. За давніми легендами, папороть цвіте один раз на рік – у купальську ніч. Той, хто зуміє зірвати вогненну квітку папороті, отримає можливість з легкістю знаходити багатющі клади, захо­вані в надрах землі. Та не так просто зірвати цвіт папороті: всілякі жахи супроводжують

шукача, і не дай Боже йому озирнутися… Насправді папороть не цвіте ні в ку­пальську ніч, ані в будь-яку іншу. Та від того не стає мен­шим захват тих, хто шукає чарівну квітку.

Зачарована красою рідної природи людина і сьогодні пам’ятає про свято Івана Купала. На жаль, тепер рідко влаштовують купальське свято в повному обсязі, обмежуючись лише деякими його елементами. А яке б виховне і просвітницьке значення могло б воно мати! Це не тільки етнографія, а й історія, мистецтво, релігія – і все поєднане в одному святі.

В Україні багато свят, але ми пам’ятаємо їх не всі. Це може означати, що з часом чимало свят просто зникнуть. Будемо сподіватися, що ця доля обмине одне з найулюбле­ніших свят українського народу – свято Іван Купала, день радості, чистоти і єднання з природою рідного краю.






Заздрість твір роздум.
Що я знаю про свято Івана Купала