Михайлик – головний герой повісті «Щедрий вечір»

У повісті «Щедрий вечір» Михайло Стельмах розповідає про своє дитинство, яке припало на роки революції та громадянської війни.

З героями цього твору ми познайомилися, коли читали повість «Гуси-лебеді летять» і дивилися на навколишній світ дитячими очима головних її героїв – Михайлика і Люби. У повісті «Щедрий вечір» вони вже трохи старші. Найголовніше для обох дітей тепер – навчання. Звичайно, їм хочеться у вільний час побігати, покататися на саморобних ковзанах.

Михайлик мріє про модне тоді галіфе, проте найдужче його приваблюють

книжки, особливо п’єси. Люба гарно співає і навіть їздила з тіткою до Вінниці, де спеціалісти слухали її голос і сказали, що він їм сподобався. Хоч герої повісті і мають свої мрії, захоплення, але не забувають, що треба допомагати батькам у скрутний для них час. Влітку вони працюють, як дорослі: Михайлик в’яже снопи, Люба збирає липовий цвіт і заробляє цим собі на зошити.

Згадаймо, якою гордістю сповнюється серце Михайлика, коли він дивиться на свої перші снопи. Радість наче випромінювалася з нього: «…і так мені хочеться когось зустріти, розказати, що я вже не який там пастушок, а жнець. Але навколо ні лялечки, всі жнивують

у полі…».

Повість «Щедрий вечір» сповнена світла, вона життєстверджуюча. Хоч життя України 20-х років було дуже тяжким, складним, проте дитяча пам’ять Михайлика вбирає в себе найщасливіші, найяскравіші епізоди: «…і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори…»






Вірний приятель то найбільший скарб.
Михайлик – головний герой повісті «Щедрий вечір»