Мій улюблений твір мистецтва

Я вважаю, що серед красивого існує найкрасивіше, як серед веселого – найвеселіше. Усі мистецькі твори є гар­монійними й прекрасними, кожен з них тішить око. Але коли я бачу картину Левітана “Над вічним спокоєм”, сер­це моє завмирає.

Перед нами – прадавня Русь. Уся вона, здається, сконцентрована тут. Церква на кручі. Спокійні води. Безмежний обрій. Художник малював картину з якоїсь високої точки. Власне, лише так можна було зобразити цей величний пейзаж. Тут народжуються мрії, тут поволі зупиняється плин часу. На картині немає людей.

Існує лише глядач – зачудований, замріяний, сторонній.

Я вважаю, що улюблений твір мистецтва дуже точно характеризує людину. Одному подобаються пейзажі веселі, іншому – сумні. Один радіє сонечку, інший насолоджується глибокою тишею вечора. Власне, мені інколи потрібно відпочити від усіх, хто мене звичайно оточує. У такі годи­ни я нерідко беру в руки книжку з репродукціями картин Левітана, розгортаю її на сторінці, де ніколи не скінчиться вічний спокій, і тихо сідаю в крісло. Думки мої починають текти рівніше і спокійніше, а фантазія несе мене до дале­кої півночі.

Я мрію здійснити подорож російською північчю, де, здається, ще чути сплески варязьких весел. Було б просто чудово відчути ту єдину точку на мапі, звідки Левітану вдалося побачити чудо з чудес – місце спокою і роздумів. Місце, де міцнішає серце, а душа набирається сили.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Заповіт українського пророка.
Мій улюблений твір мистецтва