Т. Шевченко “чигрине, чигрине”, “стоїть в селі суботові…”
Мета: опрацювати ідейно-художній зміст програмових по-
етичних творів Т. Шевченко, навчитися визначати в їх тексті образи і фрагменти додаткового символічного значення, самостійно розкривати їхній зміст; розвивати пам’ять, логічне мислення, увагу, спостережливість, вміння виразно читати поетичні твори, робити відповідні висновки, узагальнення; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття безкомпромісності у ставленні до гнобителів нації, прищеплювати віру в краще майбутнє України; інтерес до наслідків власної праці.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, бібліотечка творів Кобзаря, фотоілюстрації до змісту програмових поезій; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Перебіг уроку
і. Організаційний момент
іі. перевірка домашнього завдання
Зачитування учнями уривків зі своїх творів. Надання аналізу, коментарів щодо значимості змісту фрагментів цих робіт.
ііі. актуалізація опорних знань
1. Цитатний диктант
За наведеною цитатою з твору Т. Шевченка “Великий льох” пізнати літературного героя.
1. Що, як виросте той… / Все наше пропало! / Усе добре поплюндрує / Й брата не
2. Уродлива / Та ще й чорнобрива / Всі на мене залицялись / І сватати стали. (Про Прісю)
3. Все ж і в крепость завдала / І дворянства страшну силу / У мундирах розплодила, / Як тих вошей розвела. (Катерина)
4. Я була ще недолітком… / А меж трупами валялась / У самих палатах / Мазепиних. (Друга душа)
5. Неначе тут сестри старі, / Що дівували, дівували, / Аж поки мохом поросли. (Три ворони)
6. Трохи не сказився! / Що нічого, бачиш, взяти, / А він же трудився!.. / Та в дурні й убрався. (Ісправник)
7. Лютий ворог України, / “Голодна вовчиця… (Цариця Катерина)
8. Насилу я сховалася / На тім пожарищі / Одна тільки й осталася / В Батурині хата! (Про другу душу)
9. Кричить, біга, / Мов несамовитий, / По-московськи лає / Увесь народ. (Ісправник)
10. Тут і виростала / Я з дітьми гуляю, / Із Юрусем гетьманенком! (Про Прісю)
11. Один сліпий, другий кривий, / А третій горбатий / Йшли в Су-ботов про Богдана / Мирянам співати. (Три лірники)
12. Я плакала, я не знаю, / Чи їсти хотілось. / Чи може, що в маленької / На той час боліло? (Третя душа)
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Обгрунтуйте висловлення про Т. Шевченка:
– “В українську поезію він відразу вносить те, чого в ній до того часу не було – пристрасть, вогонь, захопливість, якусь елементарну силу” (І. Франко).
– Усе знесла й перемогла / Його любові сила / Того великого вогню / І смерть не погасила (Леся Українка).
– “У Шевченкові я бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого народу” (К. Станіславський).
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Нема на світі України, Немає другого Дніпра. Т. Шевченко
Ціна людини – її справи. М. Горький
1. Вступне слово вчителя
Т. Шевченко мав своє бачення до діяльності Б. Хмельницького. Так, на думку І. Світличного, поет у поемі “Великий льох” різко негативно поставився до угоди гетьмана з царем Олексієм Михайловичем і його боярами. Тому митець у своїх подальших творах висловлює сум, що разом з видатною історичною постаттю нашої держави було поховано і саму ідею незалежності.
Над чим розмірковував поет, неодноразово відвідуючи Субо-тів? Якою хотів бачити Україну Т. Шевченко? У чому він вбачав трагедію рідного краю? Ці та багато інших питань митець намагався осмислити у своїх програмових творах “Чигрине, Чигрине”, “Стоїть в селі Суботові”.
2. Опрацювання поезії Т. Шевченка
2.1. “Чигрине, Чигрине” (19.02.1844, Москва)
2.1.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем.
2.1.2. Історія написання твору.
2.1.3. Тема: висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю.
2.1.4. Ідея: засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців.
2.1.5. Основна думка: впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію, приниження гідності.
2.1.6. Жанр: громадянська лірика.
2.1.7. Обговорення змісту твору. Бесіда за питаннями. Багато побачив Т. Шевченко у перший рік свого перебування
на батьківщині. І дуже глибоко все зрозумів. Перед ним постало питання: як жити далі? Змиритися з усім, що бачив? Змиритися з байдужістю панів, які вже давно зденаціоналізувались, перестали відчувати себе синами України, перетворились на перевертнів, що допомагають “москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати”?
Яким же чином він міг реально допомогти своєму народові? Підняти його на боротьбу, тобто на нову гайдамаччину? Ні, народ до цього не був готовий насамперед через знічений стан духу та свідомості. Важливо зрозуміти, який саме шлях боротьби за долю свого народу обрав Т. Шевченко в цій, здавалося б, безвихідній ситуації. Думається, що рішення цієї проблеми почало визрівати у поета на шляху з України до Москви. Бо вже в Москві він пише поезію “Чигрине, Чигрине”, в якій, фактично, визначився у своїй подальшій творчій долі. Своє завдання вбачав у тому, щоб посіяти своє поетичне слово в душі народній. Він має надію, що з цих слів “зійдуть і виростуть Ножі обоюдні”.
А вони, ті, ножі, Розпанахають погане, Гниле серце, трудне, І вицідять сукровату,
І наллють живої Козацької тії крові, Чистої, святої!!!
Таким чином, буде здійснена, умовно кажучи, операція заміни крові в національному організмі – замість гнилої рабської крові в організмі нації повинна пульсувати кров вільних людей. Тільки за цієї умови Україна зможе вибороти волю, а отже, і краще майбутнє.
Стало зрозумілим, що Т. Шевченко визначився у своїй подальшій творчій долі. З цього часу його слово буде прямо служити пробудженню народу. Поет уже не братиме до уваги, чи подобаються його твори цензурі, чи ні – він не звертатиме уваги на неї, писатиме так, ніби тієї цензури і не було. Його поезії не будуть друкувати, але вони йтимуть до народу в багатьох списках.
– Про що свідчить початок поезії? З приводу чого викликаний сум Т. Шевченка?
– Чим славився Чигирин? Згадайте з історії про основні події, пов’язані з цим містом?
– Чому, на думку поета, свята слава міста у високих могилах, які руйнуються?
– До кого і з яким питанням звертається Т. Шевченко у творі?
– Через що рута є отруйною для волі?
– Хто такий юродивий? Чому автор так себе називає?
– Якої шкоди завдали зрадники Україні, хто занедбав її велич і славу?
– Що розуміє поет під святою правдою на землі?
– Які сподівання він покладає на майбутні покоління?
– Чим занепокоєний поет? Що змушує його зневажливо ставитися до гетьманів?
– На що сподівається автор твору? (Може, верну знову / Мою правду безталанну, / Моє тихе слово)
– У чому вбачає Т. Шевченко власну мету щодо оновлення суспільства?
– Які результати прогнозує отримати поет від своєї діяльності?
– Які сподівання покладає митець на козацтво?
– Як Т. Шевченко характеризує своє слово? (Моє слово тихо-сумне, / Богобоязливе) Чим це викликано?
– Чому поет, закінчуючи поезію, висловлює думку про неминучість пробудження святої правди? Що він зробить для того, щоб його мрія обов’язково здійснилася?
Мікрофон: “Про яку правду мріяв Т. Шевченко? Чи здійснилася вона?”
2.1.8. За допомогою прийому “Доміно”, застосовуючи текст поезії,
дати визначення Шевченкову слову (Шевченкове слово – тихе,
тихосумне – забуте – сльози – богобоязливе)
– Про що свідчить така характеристика слова поета у творі?
2.2. “Стоїть в селі Суботові…” (21.10.1845, Мар’їнське)
2.2.1. Сприйняття учнями змісту поезії.
2.2.2. Довідковий матеріал про Б. Хмельницького з історії України.
(Для вчителя та учнів)
Богдан Хмельницький – син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеличкий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Ціцерою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.
Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запорожці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкованому від батька. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися його. Тому часто посилали його з козаками в степи нищити татарські загони. Коли вже в 1647 році Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплинський напав зі своїми гайдуками на Суботів.
Тоді Богдан Хмельницький вирішив помститися за свою кривду і за кривди народу не тільки Чаплинському, а й усім подібним панам, що зухвало поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)