Шевченко Тарас Григорович

Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринцях у кріпацькій родині. Через два роки сім’я переїхала до Кирилівки. Батько Тараса був хліборобом, добрим стельмахом та чу­маком, вмів читати і писати. Мати любила своїх дітей понад усе. Однак рано вони залишилися сиротами, тому ще з дитинства Тарас зазнав багато лиха.

Хлопець з раннього віку полюбив читати, рано виявилися у нього і здібності до малярства. Спочатку малював крейдою і вуглинкою, обмальовуючи все навкруги. Потім подався у навчання до малярів, перебував аж у трьох.

Та жоден з них не визнав хлопцевого таланту.

Остаточно бажання стати маляром визріло у Т. Шевченка тоді, як побував разом з Енгельгардтом у Києві та обдивився всі святині.

Захоплювався він і народною музикою, яку чув від кобзарів та лірників.

Таким чином, у його душі зійшлися три стихії: народнопоетич­на, музична, живописна.

Коли молодий пан Енгельгардт виїздив на службу до Вільно, він взяв із собою й Т. Шевченка як кімнатного живописця.

1829-1831 рр. – Т. Шевченко перебуває у Вільно, має змогу спостерігати життя простих людей в інших краях.

Потім разом з паном юнак переїжджає до Петербурга, де Енгель­гардт

віддає його в науку до майстра Ширяєва, бажаючи мати влас­ного живописця. Не солодко було тут Тарасові, але мусив терпіти заради мистецтва.

Одного разу Т. Шевченко зустрів у Літньому саду художника Івана Сошенка, свого земляка. Зацікавившись долею молодого ху­дожника, той познайомив його з К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою. Всі разом вони ви­купили молодого талановитого юнака з кріпацтва. Сталося це 22 квіт­ня 1838 року. Зразу після цього Т. Шевченка зараховують до Акаде­мії мистецтв. Мріяв поїхати до Італії, але Академія послала іншого, а власних коштів не було.

1840 р. окремою книжкою під назвою “Кобзар” вийшли Шевчен­кові поезії та поеми. Україна радо зустріла його.

У 1843 р. Т. Шевченко приїхав на Україну, побував за кілька місяців у багатьох місцях, гостював у ліберально настроєних панів.

Потім знову повертається до Петербурга, завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і сам поширює “Живописну Ук­раїну” – серію картин, на яких зображені історичні місця України.

Виручені гроші витрачає на викуп з кріпацтва своїх земляків.

1845 р. поет закінчує Академію мистецтв і виїжджає на Україну з наміром оселитися там. Знаходить роботу в Київській архео­графічній комісії. Тільки за друге півріччя цього року Т. Шевченко написав п’ять поем: “Кавказ”, “Єретик”, “Великий льох”, “Наймич­ка”, “І мертвим, і живим…”, а також відомий усьому світові “За­повіт”.

У Києві поет знайомиться з видатним істориком, письменником і публіцистом М. Костомаровим, який загітував його приєднатися до таємної організації – Кирило-Мефодіївського товариства, що поширювало ідеї єднання слов’янських народів і створення федерації.

5 квітня 1847 р. Тараса Шевченка було заарештовано за доносом студента Петрова, що вступив до товариства з провокаційною метою. Поета відправили до Петербурга, де допитували, тримаючи в казе­матах. Т. Шевченко не став нічого розповідати про діяльність товари­ства. Звинувачували ж його в основному в написанні революційних творів. Після закінчення слідства Т. Шевченка відправили рядовим в Оренбурзький полк із забороною писати й малювати. Потім засла­ного поета відправлено в Орськ, спочатку за клопотанням друзів він живе на приватній квартирі, але потім знову повертається до казар­ми. Писав, ховаючись від начальства, і ніяк не міг пристосуватися до чужинного оточення.

У 1848 р. Т. Шевченка взяли художником у наукову експедицію під керівництвом О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря. Та один офіцер доніс, що поет всупереч наказові живе не в казармі.

22 квітня 1850 р. Т. Шевченка переводять в Новопетровське ук­ріплення на півострові Мангишлак. Провів поет тут, у цих глухих місцях, багато часу. На початку 1857 р. друзі повідомили, що вже є дозвіл про звільнення, але минула зима, весна, а повідомлення все не надходило. Лише в серпні Т. Шевченка було звільнено. Три доби він плив на рибацькому човні через Каспій, далі – на пароплаві. Але в Нижньому Новгороді його зупинили з наказом відправити етапом назад до Оренбурга під суворий нагляд.

Заслання підірвало здоров’я поета, але не зламало духу. Коли на­решті він повернувся до Петербурга, всі радо його вітали.

Поет подорожує Україною, відвідує рідні місця, потім повертається до Петербурга, знайомиться з М. Чернишевським. Вже з 1859 р. він став легендарною особою.

З початку 1861 р. поет не виходив з кімнати через важку хворобу. 10 березня цього року він помер. Спочатку тіло поховали у Петер­бурзі, а потім перевезли до Канева.

У творчості поета відчувається велика любов до народної поезії, знання її, біль за долю свого поневоленого народу.






Твір на тему життя без любові.
Шевченко Тарас Григорович