Л. Костенко Кольорові миші


Давно,

Іще в шістсот якомусь році,

Ну, цебто більш як три віки тому,

Коли носили шпаги ще при боці

І розважали стратами юрму,

Коли відьом палили при народі,

Коли наук не знали ще ладом, –

Кажу, давно, кажу, у Вишгороді

Підсудна Анна стала перед судом.

Було тій Анні, може, десять рочків,

Її привів розлючений сусід.

Багряне листя, кілька тих листочків,

Останнє листя із кленових віт

Було на стіл покладене, як доказ,

І шаруділо тихо на сукні.

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

Стояло в голих кленах у вікні.

Дівчина роздавала свої іграшки іншим дітям. Це лякало сусіда, і він звинуватив її в чарах. Ніякої іншої шкоди дівчина не чинила. Просто у сірому оточенні миші були яскраві. Був сірий день. І сірий був сусід.

І сірий стіл. І сірі були двері.

І раптом нявкнув кольоровий кіт.

Залив чорнилом вирок на папері.

Л. Костенко створила образ Анни – яскравої індивідуальності, людини, що відкриває сірому оточенню новий світ. Проте люди бояться того, чого не розуміють. Тому смертний вирок був підписаний суддею. Однак завдяки Анні в містечку вже з’явилися кольорові істоти – незвичайний кіт залив вирок чорнилом.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір на. Тему слово бумеранг.
Л. Костенко Кольорові миші