Т. ШЕВЧЕНКО “І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ…”

Мета: виявити культурні й політичні чинники щодо на-
писання програмового твору, з’ясувати його ідейно-тематичну спрямованість, пов’язуючи з національною історією; розвивати пам’ять, увагу, критичне
мислення, вміння виразно й усвідомлено читати твори Т. Шевченка; робити виважені висновки і обгрунтований коментар; виховувати повагу до національних цінностей, здобутків українського народу; шану до історичного минулого рідного краю.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору,

ілюстрації до нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Перебіг уроку
і. Організаційний момент. емоційна готовність учнів до уроку
іі. перевірка домашнього завдання
Опитування в учнів напам’ять уривку з поеми “Сон”. Визначення найкращих виконавців читання поезії.
ііі. актуалізація опорних знань
Літературна вікторина “Всіма визнаний Т. Шевченко”.
Спростуйте або підтвердить думку:
1. Є. Левінсон – архітектор пам’ятника Т. Шевченку в Києві. (Так)
2. Поезія “Гоголю” присвячено видатному українському письменникові, якого Т. Шевченко називає “другом”, “батьком”.
(Ні)
3. З грецької мови ім’я Тарас означає “талановитий”. (Ні)
4. В. Штенберг, художник, товариш Т. Шевченка, проілюстрував перше видання “Кобзаря” 1840 р. (Так)
5. “Наша дума, наша пісня / Не вмре, не загине” – це афористичний вислів вилучений із твору Т. Шевченка “Кавказ”. (Ні)
6. За жанром “Кавказ” – це твір-інвектива, який викриває хижість і облудність колоніальної політики Росії. (Так)
7. “Сон” Т. Шевченка – це балада. (Ні)
8. Тараса Григоровича іноді називали українським Рембрандтом. (Так)
9. За картину “Циганка-ворожка” Академія мистецтв надала Кобзарю звання академіка. (Ні)

10. Т. Шевченко мав намір перекласти українською в повному обсязі “Слово про похід Ігорів”, але встиг відтворити рідною мовою лише два уривка з нього. (Так)
11. У 1961 році побачив світ п’ятитомний “Словник мови Шевченка”. (Ні)

12. У ХХ ст. знято три біографічні фільми про Т. Шевченка: “Тарас Шевченко” (1926), “Тарас Шевченко” (1951), “Сон” (1964). (Так)
Ключ: “Так” – 6, “Ні” – 6. Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється
1 бал.
ІV. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
V. Основний зміст уроку
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра…
Т. Шевченко
Хто не належить вітчизні своїй,
той не належить і людству.
В. Бєлінський

1. Вступне слово вчителя про життєву основу твору
“І мертвим, і живим…” було написано у грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Са-мойлова,- сюди він приїхав з Переяслава у зв’язку з ремонтом будинку А. Козачковського.
Т. Шевченко розумів, що для пробудження в українському народі національної і політичної свідомості потрібні освічені люди. Тільки їхня пропагандистська робота могла підняти й згуртувати трудові маси на боротьбу проти кріпосницької системи, спрямувати їхню громадянську енергію на відродження самостійної державності.
Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до дворянської та різночинницької інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя трудового люду.
Виявилося, що більшість дворян – реакціонери. Вони були задоволені політикою самодержавства, вірні йому і зовсім байдужі до громадських справ свого краю, його минулого й сучасного. Їх цікавило тільки особисте збагачення, основним джерелом якого була нещадна експлуатація кріпосницьких селян, своїх же земляків.
Серед інтелігенції були й національно свідомі українці, які любили свій рідний край, цікавилися його історією, бажали добра народові. Але ця частина освіченого класу була відірвана від трудових мас, не згуртована, не мала реальної програми дій. Її протест проти несправедливого ладу зводився до безплідних полемік. Малочисельна й безсила, вона була неспроможна очо-

Лити народно-визвольний рух, та й не прагнула до цього. Без політичного керівництва стихійний протест народних мас виливався в бунти, які царат жорстоко придушував.
Свої спостереження і роздуми, почуття і настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі виразив у творі “І мертвим, і живим…”

2. Опрацювання твору Т. Шевченка “І мертвим, і живим…”
2.1. Виразне й усвідомлене читання поезії.
2.2. Тема: показ змодельованого образу національної еліти, якою вона повинна бути, визначення її політичних та морально-етичних поглядів.
2.3. Ідея: утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом; різке засудження схиляння співвітчизників перед буржуазною культурою Заходу; заклик до вивчення кращих здобутків світової науки, культури й літератури.
2.4. Основна думка:
а) Учитесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цу
райтесь…
б) правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати,
спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути
в єднанні з ним;
в) інтелігенція України повинна бути разом із народом, про
світити його, написати українську історію і зберегти куль
туру.
2.5. Жанр: посланіє-звернення до представників панівного класу.
(Послання – віршований або прозовий твір, написаний у формі
листа чи звернення до однієї або багатьох осіб.)
З цим жанром учні знайомилися під час вивчення творчості І. Вишенського; Біблії.
2.6. Особливість назви твору.
Мертві – українські поміщики – кріпосники, живі – інтелі
генція, про яку поет найбільше говорить у творі, ненароджені –
простий народ, поневолений, не готовий до участі в боротьбі.
У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до “ненароджених земляків”, тобто до наступних поколінь українців – отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок – в єдності всіх сил нації.
2.7. Значення епіграфу до твору.
Епіграфом до твору стали слова з Біблії: “Коли хто говорить:
люблю Бога, а брата свого ненавидить – лжа оце”. Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Цим самим поет пору-

Шує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.
2.8. Композиція.
Композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Перші чотири строфоїди цього твору стосуються дворян-реакціонерів.
Слід звернути увагу на рядки такого змісту:
– засудження нещадного визиску кріпаків поміщиками;
– заклик до української інтелігенції, настроєної реакційно, полюбити “найменшого брата” і стати на захист трудового люду в рідному краї;
– викриття показної освіченості дворян, їхнього рабського плазування перед царем;
– картини справедливої помсти.
У другій частині послання Т. Шевченко звертається до української інтелігенції і розкриває негативні сторони її світогляду та діяльності. Найперше він вказує на те, що освічені люди самі не вивчають вітчизняну історію, а лише повторюють псевдонаукові теорії іноземних дослідників. Захоплюючись ідеями слов’янофільства, не усвідомлюють їх основну суть – боротьбу за визволення всіх слов’ян з-під чужоземного поневолювання. Вивчивши кілька іноземних мов, нехтують своєю рідною.
Поет в’їдливо висміює лжепатріотизм цих лібералів, ідеалізацію ними історії України, показує правдиві картини минулого, радить розібратися самим у подіях давнього часу, побачити правду. Гнівно і гостро картає поет ліберальствуючих панків за те, що вони не менше за реакціонерів визискують свій народ, прикриваючись при цьому нібито благими намірами – просвітити його, прилучити до здобутків європейської науки, “повести за віком”.
У заключному строфоїді поет закликає всіх освічених людей об’єднатися з простим людом, бо тільки згуртування всіх сил нації може привести до визволення України з-під ярма російського самодержавства.

2.9. Ліричний герой і автор у творі.
Ліричний герой послання звинувачує у байдужості до розвитку освіти і національної свідомості свого народу. Він засуджує соціальні верхи за їх глухість до проблем свого народу, навпаки, “гуманісти” за кордоном, удома вони перетворюються на гнобителів свого народу. Їх справжня злодійська сутність спонукає їх до злочинів проти співвітчизників. Саме за таких господ використовує

Автор метафоричні вирази такі, як “людей запрягають у тяжкі ярма”, “орють лихо”. Головними їх характеристиками стають епітети “недолюдки”, “діти юродиві”.
Ліричний герой сподівається все ж на краще, він закликає своїх владних і заможних співвітчизників зупинитись, замислитись і дбати про освіту та культуру свого народу.






Родіон раскольніков шлях від злочину до кари.
Т. ШЕВЧЕНКО “І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ…”