Протиборство Базарова й Павла Петровича Кірсанова у романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти”
1. Протистояння Базарова й Упала Петровича. 2. Нігілістичні погляди Базарова. 3. Авторське відношення до героя. З перших сторінок роману І. С. Тургенєва “Батьки й діти”, вірніше з першої зустрічі двох головних героїв Євгенія Базарова й Павла Петровича Кірсанова стає ясно, що світосприймання цих двох людей настільки протилежно, що не може не викликати антипатію друг до друга.
Представника старої гвардії відразу ж здивував і став дратувати зовнішній вигляд гостюючи: довгі волосся й бакенбарди, вільний покрій одягу, зокрема довгий балахон
На відміну від розпущеного, на думку представника старшого покоління, парубка Павло Петрович віддавав перевагу
Зачаровувати-Те тут, жаль, когось. Я все дивився: отакі в нього дивні комірці, точно кам’яні, і підборіддя так акуратно виголене. Аркадій Николаич, адже це смішно?
” Базарів відразу ж відносить свого нового знайомого до так зневажуваного їм же романтикам, по своєму складі характеру, на думку Євгенія, зовсім марних: “Дивна справа, – продовжував Базарів, – ці старенькі романтики! Розів’ють у собі нервову систему до роздратування… ну, рівновага й порушена”.
Таким чином, ці два чоловіки вже по зовнішніх розходженнях, не познайомившись ближче, склали друг про друга несприятлива думка. Не менш протилежні виявилися й внутрішні переконання головних героїв, що й породило конфліктну ситуацію в будинку Кірсанових Кожна з теорій мала свої сильні й слабкі сторони. Нігіліст Євгеній дивився на життя насамперед з “критичної точки зору”. Для не його не існували чужі авторитети, оскільки він “не приймає жодного принципу на віру, яким би повагою не був оточений цей принцип”, Павло Петрович, навпаки, у людській особистості цінує в першу чергу принциповість, уважаючи, що в кожного повинні бути певні рамки, за які йому не слід виходити, що б не відбулося. Безумовно, у міркуваннях Кірсанова втримувалася чимала частка істини, адже найчастіше саме внутрішні границі й стійкі переконання не дозволяють кому-небудь втратити свою людську особу або зламатися у важкій ситуації.
Прагнення Євгенія на ділі перевірити будь-яке твердження в загальному-те похвально: “і чому я буду вірити… мені скажуть справа, я погоджуся, от і всі”, однак не завжди здійсненно, щось однаково в цьому житті доводиться брати на віру. Зайвий скептицизм може серйозно обмежувати людини в його розвитку, створювати ефект нового й нового так званого винаходу велосипеда.
З іншого боку, Євгеній може бути прикладом розважливості. На думку нігіліста, повага потрібно ще заслужити, заробити власною працею. “Довідавшись минуле Кірсанова, парубок ще більше починає нехтувати свій новий знайомого: “…людинаа, що всьому своєму життю поставив на карту жіночої любові, і коли йому цю карту вбили, раскис і опустився до того, що ні на що не став здатний, отака людина – не чоловік, не самець. Ти говориш, що він нещасливий: тобі краще знати; але дурниця з нього не вся вийшла Я впевнений, що він не жартуючи уявляє себе діловою людиною, тому що читає Галиньяшку й раз на місяць позбавить мужика від екзекуції”.
Євгеній насамперед цінуєте собі те, що не подвластен ніяким почуттям, і ніяка панянка не зможе вивести його з рівноваги. Кожний зі сторін конфлікту й по-своєму ставився до російського народу. На словах Павло Петрович цілком сносно ставився до кріпаком і навіть іноді брав на себе роль захисника простого люду, однак на ділі виявлялося, що він свисока дивився на селян, причому міг розмовляти з ними, тільки нюхаючи одеколон Базарів же з відкритою зневагою ставився до мужиків: “…російський мужик бога слопает”. Проте дуже швидко знаходив загальну мову з ними, які досить швидко починали вважати його за свого.
Скоріше всього тут позначалося походження нігіліста: дід Євгенія був орачем. Таким чином, і Павло Петрович, і Базарів не могли похвастатися добрим розташуванням до простого мужика, однак якщо перший це ретельно приховував, то останній не робив із цього таємниці. Селяни тяглися до Євгенія тому, що почували не награне відношення до них Базарова, що хоч і лаяв їх, однак возився з ними. Не міг Базарів простити Кірсанову й схильність усе списувати на виховання На думку парубка, кожний повинен сам піклуватися про свої внутрішні якості й устремління не залежно від епохи, у яку йому випало жити: “Усяка людина сам себе виховати повинен – ну хоч як я, наприклад…
А що стосується до часу – отчого я від нього залежати буду? Пускай же краще воно залежить від мене. Ні, брат, це все розбещеність, порожнеча!” Надмірний скептицизм, заперечення всього людського, сентиментального, романтичного, привело до того, що парубок не здатний був прийняти й зрозуміти такі сторони людського буття, як мистецтво, поезія, музика Саме це в першу чергу видавало однобічний, однобокий розвиток Євгенія. Талановитий початківець учений, можливо, гарний фахівець в області медицини й природничих наук, він виявився зовсім невежественен у плані духовного розвитку, розуміння прекрасного.
Базарів істотно звужував і збіднював навколишній світ, відкидаючи поезії, музику, а будь-які почуття зводячи до фізіологічних проявів людської натури: “Ми, фізіологи, знаємо, які це відносини. Ти простудіюй-ка анатомію ока: звідки отут узятися, як ти говориш, загадковому погляду? Це все романтизм, нісенітниця, гнилизна, мистецтво…
“. Саме тому, можливо, він здавався зовсім непідготовленим, коли це саме “фізіологічний прояв” наздогнало його самого при знайомстві з Ганною Сергіївною. Кірсанов, на відміну від супротивника, прекрасно розбирався в мистецтві, це давало йому сили знаходити певні радості в цьому житті незважаючи на добровільне самітництво й відмову від сімейних уз. Теорія Базарова дала серйозну тріщину, коли він, зненацька для себе закохавшись в Одинцову, раптом виявив у собі так зневажуваний имромантизм. Саме тому йому так важко упокоритися із цим всепоглинаючим почуттям.
Його міркування про те, що від женщининужно домогтися користі й відвернутися у випадку невдачі зазнали краху: “Одинцова йому подобалися: розповсюджені слухи про неї, воля й незалежність її думок, її безсумнівне розташування до нього – всі, здавалося, говорило на його користь; але він незабаром зрозумів, що з нею “не доможешся користі”, а відвернутися від її він, до здивування своєму, не мав сил”. І тільки природа допомагала пережити цю невдачу, оскільки, будучи тільки лише “майстерні”, все-таки на якімсь несвідомому рівні допомагала впоратися страшенному матеріалістові зі своєю проблемою. Тільки в лісах він заспокоювався й міг тверезо оцінити свої почуття. В Івана Сергійовича далеко неоднозначні почуття до свого героя Він у якийсь момент навіть захоплюється світоглядом Базарова, про що говорить глобальность і домінування виписаного образа над іншими персонажами. Проте Тургенєв не згодний з нігілістом, про що ще раз свідчать чудові описи природи, які вставляє автор практично після кожного базаровского діалогу, що містить яке-небудь негативне твердження.
Показуючи красу лісів і лугів, письменник дає зрозуміти читачеві, що весь величезний і різноманітний мир не можна обмежувати вузькими рамками матеріалістичного бачення. Людина не повинен уважатися вінцем природи, оскільки поруч нам і не залежно від його діяльності завжди будуть відбуватися речі, що не піддаються описам і розгляду з погляду математичних рівнянь або формул. За багато чого в житті людини відповідає душу, серце й так зване шосте почуття
(1 votes, average: 5,00 out of 5)