Твір на тему: Тема любові у романі “Батьки й діти” Тургенєва

В одному з, безперечно, найбільш значимих произведений І. С. Тургенєва – “Батьки й діти” – поряд із центральной темою зіткнення поколінь особливе місце занимает тема любові. Вона виписана по-тургеневски непідражаемо: так ненав’язливо й разом з тим повно, у всіх своїх багатогранних проявах. Першої ж сторінки роману розкривають перед читателем глибину батьківської любові Миколи Петровича Кірсанова до сина Аркадію. Зворушлива сцена зустрічі батька й сина після довгої розлуки: радість, легеня смущение, хвилювання й тепло протягає

в кожному слові й дії старшого Кірсанова Аркадій відповідає батькові таким же почуттям, але демонструє його більш стримано, привичале рівняючись на свого друга й наставника – нігіліста Базарова.

Причому приховує він не тільки синовнюю любовь, але й любов і замилування своєю малою батьківщиною, її Природою: він починає захоплено говорити про чудесні заходи, про небо – і раптом, кинувши “непрямий погляд” убік Базарова, осікається й перекладає розмову з “романтичного” у повсякденне русло. Адже він нехтує всякий романтизм! Батьківська любов, що прийняла форму замилування й благоговіння, показана автором на

прикладі батьків Базарова. Орися Власьевна й Василь Іванович безрозумале люблять свого Енюшеньку, але в страху “набриднути йому” стримують свою ніжність.

На мій погляд, образи Аркадія й Базарова вдало розкривають тему любові у романі. Розвиток дії романа ілюструє боротьбу в їхніх душах любові й холодної безстрасності. Тонко почуває, чуйний по своїй природі Аркадій, що насилує свою поетичну натуру на догоду базаровским ідеям, у глибині душі споконвічно стоїть на стороні любові.

Просто соромиться це визнати, юношески максималистично віддаючись зухвалому новому віянню. Але, навіть глибоко захоплюючись Базаровим, не беручи під сумнів його авторитет, Аркадій чурается його цинізму у висловленнях про самому таємний. Перемога ж любові над Базаровим стає для нього не радістю, а борошном і хворобливим потрясінням: замість того, щоб відкритися почуттю, він старанно жене його від себе, як заразу, як щось негідне, здатне збентежити його чистий розум, його тверезість і холоднокровність.

Воспринитравня любов, що нахлинула, до Ганни Сергіївні Одинцовій не як благо, а як ворога, він всі щиросердечні сили кидає на опір цієї любові – і самому собі. Це трагическое самобичування отруює й вимотує Базарова, роблячи кожну мить його існування замість радісного хворобливим. Вище всього цінуючи свій розум, він старательно топче в собі почуття, думаючи, що це правильно, і не розуміючи, що топче й спотворює самого себе. І навіть коли з його губ зриваються слова: “Я люблю вас, нерозумно, безумно”, – звернені до Одинцової, його охоплює не “тріпотіння юнацької боязкості”, а тремтіння від сдерживаемой темної пристрасті, гнівної, важкої, страхаючої!

І тільки на смертному одрі Базарів, хоч і говорить, що його любов до Одинцової не мала змісту, проте, сам кличе Ганну Сергіївну, щоб ще раз побачити, сам просить про прощальний поцілунок, бачачи в ній відбиття своїй не случившейся життя. Любов у романі “Батьки й діти” з’являється в множестве своїх проявів: нескінченна любов батьківська й синовняя; захоплена любов до батьківщини й до природе; лагідна й непогрішна любов Фенечки до Никогавкоту Петровичу; безмовна й всепоглинаюча любов Павла Петровича до княгині; ніжна й світла, виросла із дружби й симпатії, любов Аркадія до Каті. І всю неповторимость кожної із цих любовей відобразив І. С. Тургенев у своєму безсмертному романі






Моя улюблена квітка ромашка.
Твір на тему: Тема любові у романі “Батьки й діти” Тургенєва