Образ Ярославни в поемі “Слово о полку Ігоревім”

Одним із найпоетичніших образів “Слова…” є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.

Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, який стояв на чолі Руського війська, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна, як і всі жінки руські, тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі – це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.

Ярославна,

сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетіла б пташкою до любого чоловіка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тоді б вона, омочивши рукав у Каялі, витерла б кривавії рани на дужому тілі князя.

У відчаї княгиня звертається до сил природи: вітру, Дніпра-Славутича і світлого сонця. Плачучи у Путивлі на забороні, Ярославна докоряє вітрові:

Чому мечеш ти хановськії стріли

На своїх легесеньких крильцях

На моєї лади воїв?

Було б йому віяти вгорі під хмарами або леліяти кораблі на синім морі. А він розвіяв її веселощі по ковилі.

Звертаючись до великого Дніпра-Славутича, Ярославна

благає його, заступника руських воїнів, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала своїх сліз на море.

Звертаючись до сонця, Ярославна і йому, плачучи, докоряє, бо воно своїм гарячим промінням немилосердно посилювало спрагу руських воїнів, які три дні билися у безводному степу.

Ярославна так невимовно страждає, так пристрасно благає сили природи про допомогу, що, здається, вони почули її і відгукнулися:

Ігореві князю Бог путь явить

Із землі Половецької

На землю Руськую

К отчому золотому столу.

Поетичний образ Ігоревої дружини Ярославни, що чайкою квилить на забороні в Путивлі, є одним з найпривабливіших жіночих образів світової літератури, а в східнослов’янській є першим за часом створення досконалим художнім образом жінки.

Образ Ярославни приваблює людяністю, задушевністю і разом з тим патріотизмом, вражає внутрішньою красою, красою вірності.






Майбутнє україни і моє місце в ньому.
Образ Ярославни в поемі “Слово о полку Ігоревім”