“Слово о полку Ігоревім” найвидатніша пам’ятка давньої української літератури

І. “Слово о полку Ігоревім” – художньо довершена та глибоко патріотична поема. (Історичною основою цього твору є похід князя Ігоря на половців 1185 року. Автор майстерно зображує події, створює гармонійну систему об­разів, використовує чарівну поетичну мову.)

ІІ. Основні образи “Слова…” (“Слово…” оповідає про похід новгород-сіверського князя Ігоря проти половців, що відбувся 1185 року. Похід був невдалий, дру­жина Ігоря була розбита, а його взято в полон. Ігор Святославич рятується з полону, повертається додому. Сам текст

написаний як ліро-епічний твір, у ньому зображено не тільки історичні події й історичний контекст, а є й багато міфологічних, фольклорних мотивів, змальовано повноцінні художні образи. Невідомий автор висловлює своє ставлення до описуваного.)

1. Образ Руської землі. (Образ Руської землі є центральним образом тво­ру. Не стільки доля держави, скільки доля народу, землі як батьківщини хвилює князів, автора, воїнів. Патріотичний пафос простежується у тво­рі. Особлива роль у творі відводиться природі. Зображуючи природу, автор персоніфікує її, вона сприймається як щось живе, одухотворене. Ярослав­на так само звертається до

сил природи. У цьому відображуються давні ві­рування наших пращурів, елементи язичництва та пантеїзму.)

2. Образи князів. (Князь Ігор, вирушаючи у похід, сам наражає себе на не­безпеку, проте він настільки захоплений думкою про помсту половцям, що ігнорує навіть сонячне затемнення, що сприймається всіма як погана при­кмета. Автор “Слова…” поважає мужність і завзяття Ігоря, одночасно за­суджуючи його за гарячкуватість. Образ Ігоря, попри все, не ідеалізується, стаючи від цього більш реалістичним. Особливе місце посідає у творі об­раз князя Святослава. У тексті наводиться сон Святослава і так зване “зо­лоте слово” – думка князя про те, що тільки разом, тільки об’єднавшись, можна боронити рідну землю. На тлі постійних міжусобних суперечок, які точились між князівствами, заклик Святослава до об’єднання заради блага Русі виглядає особливо вражаюче, недарма його метафорично названо “.зо­лотим словом Святослава”. Автор тексту підтримує думку князя про необ­хідність об’єднання. Зображено й інших князів – подано похвальне слово “старим” князям Ігореві і Всеволоду, молодому князю Володимиру Ігоро­вичу. Звитяжним зображено князя Тура Всеволода, який бере участь у по­ході разом з Ігорем.)

3. Ярославна. (Ярославна – один з найвідоміших жіночих образів української літератури. У “Слові…” описується її монолог – “Плач Ярославни”. Слова князівни, яка тужить за своїіл коханим, переймається успіхом його війська, не тільки насичені напруженими емоціями жінки, а й багаті на художні прийоми, відображають особливе мислення тогочасних людей (звернення до сил природи), містять фольклорні й міфологічні мотиви (лікування во­дою – “мертва і жива вода”). “Плач Ярославни” був предметом пізніших літературних переспівів.) 4. Образ автора. (Постать справжнього автора “Слова…” невідома. Імовір­но, це був хтось із дружини Ігоря. Автор добре обізнаний у подіях, про які повідомляє, видно, шо йому знайома Руська земля. Поет висловлює своє ставлення до зображуваного – засуджує міжусобиці князівські, закликає до єднання і боротьби.)

ІІІ. Значення “Слова о полку Ігоревім”. (“Слово о полку Ігоревім” – духовний скарб усіх слов’янських народів. Поема має велике історичне, художнє та на­віть повчальне значення.)






Написати про свій талант.
“Слово о полку Ігоревім” найвидатніша пам’ятка давньої української літератури