Образ Ярославни еталон жіночості та вірності на всі часи

“Слово о полку Ігоревім” оповідає про військові події, точніше – про похід князя Ігоря на половців. Як і навіщо може бути введений жіночий образ у поему про військові події? Неуважний читач скаже, що він тут ні до чого… Але при пер­шому уважному прочитанні “Слова…” ми одразу ж розуміємо, шо образ Ярослав­ни, дружини князя Ігоря, не просто доречний у цьому творі, але без нього ніби й не можна обійтися, бо він є справжньою окрасою цього твору.

Ярославна уособлює собою жіночність, вірність і красу, – красу як зовніш­ню, так

і духовну. Вона чекає на свого чоловіка з походу, переймається його до­лею і сумує за ним. Вона звертається до вітру, сонця, природи, щоб вони допомо­гли йому. Дорікає вітрові, який носить полем бою ворожі стріли… 1 відбувається диво! Сила кохання підкоряє собі сили природи, і птахи, ліси і води допомагають Ігореві повернутися з ворожого половецького полону… Мені здається, що описа­ні у “Слові…” події – не лише красива казка, а й повчальна метафора, що вчить нас вірити у силу справжнього почуття, бо кохання і справді ладне творити дива, якщо вірити в диво…

Читаючи “Слово о полку Ігоревім”, а

саме – плач Ярославни, я зауважив, що Ярославна переймається не тільки долею свого лада, а й долею його війська, своєї землі. У цьому справжня сила духу, справжній патріотизм – у найтяжчі хвилини життя піклуватися не лише про себе, а й про свою країну… Хоча, напевно, це не важко для людини, яка не усвідомлює свого щастя без щастя своєї країни. Нам, сучасним людям, егоїстичним та зануреним у власні справи, варто було б повчи­тися в Ярославни такого почуття патріотизму, що йде від серця, що такий далекий від награного патріотизму багатьох наших сучасників…

Так, Ярославна – полум’яна патріотка, але вона, передусім, закохана жінка, ві­рна і чуйна, водночас сильна духом і рішуча. Мабуть, так само, як її чоловік Ігор?

Образ Ярославни не може лишити байдужим. Він торкає душу читача, кожно­го чимось своїм – красою, вірністю, палкістю любові до своєї землі… Можливо, саме тому образ Ярославни багато разів був оспіваний і переосмислений в творах української літератури. Т. Шевченко створив відомий нам поетичний шедевр – “Плач Ярославни”, який неможливо читати без сліз, принаймні коли читаєш його вперше. Письменники XX століття також зверталися до цього образу. Ярослав­на дивиться на нас зі сторінок творів П. Тичини, А. Малишка. Мабуть, поети – учасники Другої світової війни (маю на увазі А. Малишка та багатьох інших) не могли оминути цей образ, бо і їхні жінки та матері уподібнювалися Ярославні, чекаючи своїх коханих чоловіків, синів, батьків. І їхнє кохання так само творило нива, змушуючи війну випустити близьку людину зі своїх вогняних лещат.

Образ Ярославни – створений як опис цілком реальної історичної постаті. Проте з усього сказаного доходимо висновку, що Ярославна живе понад і за меж­ами свого історичного часу, вона оживає в багатьох творах української і навіть сві­тової літератури, а найперше – оживає в кожній закоханій жінці…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ Ярославни еталон жіночості та вірності на всі часи