Місце ратним подвигам було завжди (за творами «Слово о полку Ігоревім» та «Пісня про Роланда»)
Чи знайдеться у нас в Україні хоча б одна людина, яка не читала «Слово о полку Ігоревім»? Мабуть, що ні. Належить ця пам’ятка давньоукраїнській літературі XII ст. «Пісня про Роланда» зображує події VIII ст., але вперше була знайдена теж у XII ст., і належить до французького народного епосу. Перед нами – два факти з історії різних країн. Але вони мають однакову основу. Що ж об’єднує ці дві пам’ятки, що у них спільного, незважаючи на відстань у часі й у просторі?
Маю глибоке переконання, що подібні пам’ятки в різних народів з’являються
«Пісня» розповідає про похід Карла Великого на Іспанію, і народне казання пов’язало цей похід з патріотичною боротьбою французів (франків) проти нашестя на Європу арабів.
Але найбільш вражаюча подібність у цих творах – це головні історичні персонажі. У «Слові…» автор засуджує вчинок Ігоря
«Пісня…» теж не оминула подібного факту. Провина Роланда полягала в тому, що він у своєму прагненні до власної слави й у своїй зарозумілості не захотів просити допомоги у Карла Великого, і це призвело до загибелі найкращих його воїнів.
На мою думку, поява таких творів має дві мети.
Перша – це прославити мужність воїнів на полі бою, які гинули за рідну землю, незважаючи на пихаті амбіції вельможних ватажків. Бо сила будь-якого війська не стільки у майстерності воєначальника, стільки в особистих якостях воїна, який іде до бою за рідну землю.
Друга – це застереження для зарозумілих і славолюбних майбутніх полководців: свою особисту славу ви можете здобувати на змаганнях і турнірах, У турботі про своє воїнство; коли ж мова йде про долю рідного краю, забудьте про власну славу, почесті, образу і зарозумілість заради спільної мети – захистити рідну землю від нашестя ворога.
Тож і не дивно, що маючи багато спільного в зображенні подій, ці твори схожі у найголовнішому – у прагненні авторів підняти дух простого воїнства, висловити повагу до їхньої мужності і застерегти воєначальників.
Такі твори виникають не через бажання описати в художній формі перебіг війни чи якоїсь сутички, а через потребу застерегти не повторювати помилок минулого заради рідної землі. Вони виникають через потребу часу – нинішнього і майбутнього.