Короткий зміст роману Жерміналь Золя е
Механік етьен Лантье, вигнаний із залізниці за ляпас начальникові, намагається влаштуватися на роботу в шахту компанії Монсу, що біля містечка Злодії, у селищі Двохсот Сорока. Роботи немає ніде, шахтарі голодують. Місце для нього на шахті найшлося лише тому, що напередодні його приходу в Злодії вмерла одна з откатчиц. Старий забійник Мае, чия дочка Катрина працює з ним у шахті другий откатчицей, бере Лантье у свою артіль. Робота нестерпно важка, і п’ятнадцятирічна Катрина виглядає вічно виснаженої.
Мае, його син Захарія, артільники Лівак
Мовчазне рабство шахтарів вражає його. Тільки погляд Катрини, спогад про неї змушує його залишитися в селищі ще на якийсь час. Мае живуть у непредставимой бідності.
Вони вічно повинні крамареві, їм не вистачає на хліб, і дружині Мае нічого не залишається,
Дітям, однак, дають шматок булки. Під кінець Мае вдається зм’якшити крамаря Мегра – у відповідь на обіцянку надіслати кнемукатрину. Покуда чоловіка працюють у шахті, жінки готовлять обід – юшку із щавлю, картоплі й порею; парижане, що приїхали оглянути шахти й ознайомитися з побутом шахтарів, зворушуються щедрості шахтовласників, що дають робітником настільки дешеве житло й постачальні всі шахтарські сім’ї вугіллям. Одним зі свят у шахтарській сім’ї стає миття: раз у тиждень вся сім’я Мае, не соромлячись, по черзі занурює в бочку з теплою водою й переодягається в чисте.
Мае після цього балується із дружиною, називаючи свою єдину розвагу “даровим десертом”. Катрини тим часом домагається молодий Шаваль: згадавши про свою любов до етьену, вона пручається йому, але недовго. До того ж Шаваль купив їй стрічку.
Він опанував Катриной у сараї за селищем етьен поступово звикає до роботи, до товаришів, навіть до грубої простоти місцевих вдач: йому раз у раз попадаються закохані, але етьен думає, що молодь вільна. Обурює його тільки любов Катрини й Шаваля – він неусвідомлено ревнує. Незабаром він знайомиться з російським машиністом Сувариним, що живе з ним по сусідству.
Суварин уникає розповідати про себе, і етьен нескоро довідається, що має справу із соціалістом-народником. Бежав з Росії, Суварин влаштувався на роботу в компанію. етьен вирішує розповісти йому про свою дружбу й переписку із Плюшаром – одним з вождів робочого руху, секретарем північної федерації тільки що створеного в Лондоні Інтернаціоналу Суварин скептично ставиться до Інтернаціоналу й до марксизму: він вірить тільки в терор, у революцію, в анархію й призиває підпалювати міста, всіма способами знищуючи старий мир. етьен, навпроти, мріє про організацію страйку, але на неї потрібні гроші – каса взаємодопомоги, що дозволила б протриматися хоч перший час. У серпні етьен перебирається жити до Мае.
Він намагається захопити главу сімейства своїми ідеями, і Мае начебто починає вірити в можливість справедливості, – але дружина його відразу резонно заперечує, що буржуї ніколи не погодяться працювати, як шахтарі, і всі розмови про рівність назавжди залишаться маренням. Подання Мае про справедливе суспільство зводяться до бажання пожити як треба, так це й немудро – компанія щосили штрафує робітників за недотримання техніки безпеки й вишукує будь-який прийменник для урізування заробітку. Чергове скорочення виплат – ідеальний привід для страйку. Директорові шахт енбо повідомляють, що ніхто не вийшов на роботу етьен і трохи його товаришів склали делегацію для переговорів з хазяями. У неї ввійшов і Мае.
Разом з ним відправилися Пьеррон, Лівак і делегати від інших селищ. Вимоги шахтарів незначні: вони наполягають на тому, щоб їм додали плату за вагонетку лише на п’ять су. енбо намагається викликати розкол у депутації й говорить про чиєсь мерзенне вселяння, але жоден шахтар з Монсу ще не складається в Інтернаціоналі. Від імені углекопов починає говорити етьен – він один здатний сперечатися Сенбо.
Шахтарі збираються на нараду у вдови Дезир. Хазяїн кабачка Раснер висловлюється за припинення страйку, але шахтарі схильні більше довіряти етьену. Плюшар, уважаючи страйку занадто повільним засобом боротьби, бере слово й призиває все-таки продовжувати страйкувати. Заборонити збори є комісар поліції із чотирма жандармами, але попереджені вдовою робітники встигають вчасно розійтися. Плюшар пообіцяв вислати посібник Правління компанії тим часом задумало звільнити найбільш завзятих страйкарів і тих, кого вважали підбурювачами.
Етьен здобуває все більший вплив на робітників. Незабаром він зовсім витісняє їхнього колишнього лідера – помірного й хитрого Раснера, і той пророкує йому згодом таку ж долю. Старий по кличці Безсмертний на чергових зборах шахтарів у лісі згадує про те, як безплідно протестували й гинули його товариші піввіку назад. Повстання набирає силу, пожежею поширюючись по шахтах. Зі співом “Марсельєзи” юрба йде в Монсу, до правління.
Енбо губиться. Шахтарі грабують крамницю Мегра, що погибли при спробі врятувати своє добро. Шаваль приводить жандармів, і Катрина ледь устигає попередити етьена, щоб він не попався їм Цією зимою на всіх шахтах розставляють поліцію й солдатів, але робота ніде не відновляється.
Страйк охоплює нові й нові шахти. етьен нарешті дочекався прямої сутички зі зрадником Шавалем, до якого давно ревнував Катрину, і переміг: Шаваль змушений був поступитися її й рятуватися втечею. Тим часом Ханлен, молодший з Мае, хоч і кульгаючи на обидві ноги, вивчився досить жваво бігати, розбійничати й стріляти із пращі. Його розбирало бажання вбити солдата – і він убив його ножем, по-котячі стрибнувши позаду, не вміючи пояснити своя ненависть Зіткнення шахтарів із солдатами стає неминучим. Углекопи самі пішли на багнети, і хоча солдати одержали наказ застосовувати зброю тільки в крайньому випадку, незабаром лунають постріли.
Шахтарі шпурляють в офіцерів брудом і цеглами, солдати відповідають пальбою й першими ж пострілами вбивають двох дітей: Лідію й Бебера. Убита Мукетта, закохана в етьена, убитий Туссен Мае. Робітники испугании подавлені. Незабаром у Монсу приїжджають представники влади з Парижа. етьен починає відчувати себе винуватцем всіх цих смертей, руйнування, насильства, і в цей момент лідером шахтарів знову стає Раснер, що вимагає примирення етьен вирішує піти із селища й зустрічається із Сувариним, що розповідає йому історію загибелі своєї дружини, повішеної в Москві.
З тих пор у Суварина немає ні прихильностей, ні страху. Вислухавши це страшне оповідання, етьен вертається додому, щоб провести в сім’ї Мае свою останню ніч у селищі. Суварин же йде до шахти, куди робітники збираються повернутися, і підпилює одну зі скріп обшивання, що захищає шахту від підземного моря – “потоку”. Ранком етьен довідається, що Катрина теж збирається піти в шахту.
Піддавшись раптовому пориву, етьен іде туди з нею: любов змушує його ще на один день залишитися впоселке. До вечора вода прорвалася на поверхню, всі підриваючи своїм потужним рухом. На дні шахти залишилися покинутими старий Борошн, Шаваль, етьен і Катрина. По груди у воді вони намагаються вибратися в суху шахту, блукають у підземних лабіринтах. Тут і відбувається остання сутичка етьена із Шавалем: етьен розкроїв череп вічному суперникові Тут, у темряві, у шахті, на малюсінькій смужці повторюй, етьен і Катрина в перший і останній раз зливаються в любові.
Після цього Катрина забувається, а етьен прислухається до поштовхів, що наближаються: рятувальники дійшли до них. Коли їх підняли на поверхню, Катрина була вже мертва. Оправившись, етьен іде із селища.
Він прощається із удовою Мае, що, втративши чоловіка й дочку, виходить на роботу в шахту – откатчицей. У всіх Шахтах, що ще недавно страйкували, кипить робота И глухі удари кайла, здається етьену, доносяться з-під розквітаючої весняної землі й супроводжують кожний його крок
(1 votes, average: 5,00 out of 5)