Короткий зміст роману Об чудовий новий мир Хаксли О
Дія відбувається у вигаданій Світовій Державі. Іде 632-й г. ери стабільності, Ери Форда. Форд, що створив на початку двадцятого століття найбільшу у світі автомобільну компанію, шанується у Світовій Державі за Добродії Бога. Його так і називають – “Господь наш Форд”. У державі цьому править технократія. Діти тут не народжуються – запліднені штучним способом яйцеклітини вирощують у спеціальних інкубаторах.
Причому вирощуються вони в різних умовах, тому виходять зовсім різні особини – альфи, бети, гами, дельти й епсилони. Альфи
Наприклад, альфи ходять у сірому, гами – у зеленому, епсилони – у чорному. Стандартизація суспільства – головне у Світовій Державі “Спільність, Однаковість, Стабільність”
Кожний живе сьогоднішнім днем, забувши про історію людства. “Історія – суцільна нісенітниця”. Емоції, страсті – це те, що може лише перешкодити людині. У дофордовском світі в кожного минулого батьки, рідна домівка, але це не приносило людям нічого, крім зайвих страждань.
Бернард Маркс – представник вищого класу, альфаплюсовик. Але він відрізняється від своїх побратимів. Надто замислений, меланхоличен, навіть романтичен. Кволий, кволий і не любить спортивних ігор.
Ходять слухи, що йому в інкубаторі для зародків випадково впорснули спирт замість кровезаменителя, тому він і вийшов таким дивним. Линайна Краун – дівчина-бета. Вона гарненька, струнка, сексуальна (протаких говорять “пневматичная”), Бернард їй приємний, хоча багато чого в його поводженні їй незрозуміло. Наприклад, її смішить, що він бентежиться, коли вона в присутності інших обговорює з ним плани їх майбутньої розважальної поїздки Але поїхати з ним у Нью-Мексико, Заповідник, їй дуже хочеться, тим більше що одержати дозвіл туди не так-те просто.
Бернард і Линайна відправляються в Заповідник, туди, де дикі люди живуть так, як жило все людство до Ери Форда. Вони не вкусили благ цивілізації, вони народжуються від теперішніх батьків, люблять, страждають, сподіваються. В індійському селищі Мальпараисо Бертран і Линайна зустрічають дивного дикуна – він не схожий на інших індіанців, білявий і говорить на англійському – правда, на якімсь древньому. Потім з’ясовується, що в Заповіднику Джон знайшов книгу, це виявився тім Шекспіра, і вивчив її майже напам’ять. Виявилося, що багато років тому парубок Томас і дівчина Лінда поїхали на екскурсію Взаповедник.
Почалася гроза. Томас зумів повернутися назад, у цивілізований мир, а дівчину не знайшли й вирішили, що вона загинула. Але дівчина вижила й виявилася в індійському селищі.
Там вона й народила дитини, а завагітніла вона ще в цивілізованому світі. Тому вона й не хотіла вертатися назад, адже немає ганьби страшнее, чим стати матір’ю. У селищі вона пристрастилася до мескалю, індійській Горелці, тому що в неї не були соми, що допомагає забувати всі проблеми. Індіанці її нехтували – вона, по їхніх поняттях, поводилася развратно й легко сходилася із чоловіками, адже її вчили, що злягання, або, по-фордовски, взаимопользование, – це всього лише насолода, доступна всім Бертран вирішує привезти Джона й Лінду в Заоградний мир. Лінда всім вселяє відразу й жах, а Джон, або Дикун, як стали його називати, стає модною дивиною.
Але він закохується в Линайну й бачить у ній прекрасну Джульетту. Линайне лестить увага Дикуна, але вона ніяк не може зрозуміти, чому, коли вона пропонує йому зайнятися “взаимопользованием”, він приходить у лють і називає її блудницею. Кинути виклик цивілізації Дикун вирішується після того, як бачить умираючу в лікарні Лінду Для нього це трагедія, але в цивілізованому світі до смерті ставляться спокійно, як до природного фізіологічного процесу. Дітей із самого раннього віку водять у палати до умираючим на екскурсії, розважають їх там, годують насолодами – усе для того, щоб дитина не боялася смерті й не бачила в ній страждання. Після смерті Лінди Дикун приходить до пункту роздачі соми й починає люто переконувати всіх відмовитися від наркотику, що затуманює їм мозки.
Паніку ледь вдається зупинити. А Дикуна, Бертрана і його друга Гельмгольца викликають до одному з десяти Главноуправителей, його фордейшеству Мустафю Монду. Він і роз’ясняє Дикунові, що в новому світі пожертвували мистецтвом, справжньою наукою, страстями заради того, щоб створити стабільне й благополучне суспільство. І тоді Дикун сам іде від цивілізованого миру Він вирішує оселитися на старому, занедбаному авіамаяку.
На останні гроші він купує саме необхідне – ковдри, сірника, цвяхи, насіння – і має намір жити вдалині від миру, вирощуючи хліб і молячись – чи Ісу, чи індійському богові. І знову набігає юрба цікавих, для яких Дикун – лише забавна й незрозуміла істота. “Хочемо би-ча! Хочемо би-ча!
” – скандує юрба И отут Дикун, помітивши в юрбі Линайну, з лементом “Розпусниця! ” кидається з бичем на неї. Наступного дня пари молодих лондонців приїжджає до маяка й, увійшовши усередину, бачать, що Дикун повісився
(1 votes, average: 5,00 out of 5)