Український рушник

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

А. Малишко

Український рушник – це не просто вишитий шматок полотна, як можна бу­ло б подумати. У народі раніше говорили: “Хата без рушників – як родина без дітей”. Рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глиби­ну безмежної любові до всіх, щедрість, гостинність. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям.

У кожній родині, де підростала дівчинка, скриня мала повнитися рушника­ми. Їх дбайливо

оберігали, ними навіть хизувалася – гостям і сусідам неодмін­но показували посаг, виготовлений дівчиною на виданні. Дати рушника означало згодитися на шлюб і готуватися до весілля.

Добре, що в школі є уроки українознавства. Цікаво слухати про давні укра­їнські символи, про їх значення. Тепер я знаю, що для українських рушників характерні спільні ознаки.

Проте кожен регіон має своєї відмінності як за формою, так і за способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. Але здебільшого для всіх рушників характерний червоний та чорний кольори. Червоні й чорні тради­ційні нитки вимальовували на полотнах дивні узори.

На одних темне листя перепліталося з червоними квітами і пишними ягодами, вишивалася червона калина з темними листками, красувався хміль. На інших вишивали пта­хів: переважно журавлів та голубів. “Червоне – то любов, а чорне – то журба”, – писав поет Андрій Малишко. І в цих кольорах відбилася вся історія нашого народу.

Візерунки на рушниках мають особливе значення – то ніби обереги від злої сили, від лиха.

Раніше свяченим рушником витирали дитину, щоб збити жар, тобто високу температуру. Рушником зв’язували молодих, щоб завжди були разом. З ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого. Рушником зустріча­ли родичів і гостей, ним прикривали хліб на столі. З рушником проводжали людину в останню путь.

І в наші часи український народ не розлучається з рушником – традицій­ним елементом оселі і святковим символом.

Вишитий рушник прийшов з тієї ж сивої давнини, що й народна пісня. І те­пер, дивлячись у ту саму давнину, ми бачимо не полотно з яскравими нитка­ми, а долю українського народу, вишиту на ньому.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Якби я була політичним лідером.
Український рушник