Філософське осмислення краси людини і краси природи у творі “Зачарована Десна”
Задум написати кіноповість “Зачарована Десна” виник у О. Довженка ще в роки Великої Вітчизняної війни. Проте твір з’явився лише в 1955 році, за рік до його смерті.
За своїм художнім і філософським звучанням повість стоїть на рівні кращих світових зразків художньої прози автобіографічного змісту. У творі немає чіткого сюжету. Невимушено ведеться розповідь. Поступово вимальовується перед нами життя і побут дореволюційного наддеснянського села.
На все життя О. Довженко зберіг у своєму серці образ ріки свого дитинства, яку він називає
Особливо виразно окреслюється світ перших дитячих захоплень, перших радощів і вболівань малого Сашка. Його хвилює пробудження життя навесні, коли квітує земля і пахне свіжозорана нива. “А сад було як зацвіте весною! А що робилося на початку літа – огірки цвітуть, гарбузи цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, смородина…” Така детальна пишна картина
З любов’ю змальовує письменник матір, яка любила “садити що-небудь у землю, щоб проізростало”. Насаджено було стільки, що влітку рослини вже не вміщалися на городі, “лізли одна на одну, перепліталися, душились, дерлися нахлів, на стріху…” Це було буяння кольорів і молодої краси, випещеної руками людини.
У сім’ї завжди всі були в роботі. Батька Сашко любив за надзвичайну працьовитість. А який прекрасний і мудрий був у Сашка батько! “Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки…”
З особливим захопленням художник малює образи діда й баби, і всіх тих сіячів добра, що любили прекрасне, і найперше – працю. Дід малого Сашка “любив гарну бесіду й добре слово”, любив людей, любив усе живе, усе те, що росло й рухалось. Але найбільше за все на світі любив дід сонце. “Він прожив під сонцем коло ста літ, ніколи не ховаючись в холодок”. А скільки мудрості й доброти було в дідові Семенові. Сашкові подобалось, як, показавши дорогу незнайомому подорожньому, дід хвилинку мовчав, а потім зітхав і казав: “Добра людина поїхала, дай їй Бог здоров’я”. Захоплено пише автор про чудесний талант косаря дядька Самійла; сусіди забули його прізвище і звали його просто Косар. Він так вправно володів косою, що міг за добрий харч обкосити всю земну кулю. Серед таких людей і виростав Сашко. Він бачив, що всі з ранку до вечора трудилися, навіть собака Пірат “носив з городу огірки в зубах і складав у саду в одну купку”. Тож і хлопець не відставав: носив дрова до куреня, розводив вогонь, чистив картоплю, збирав ожинку, гріб сіно.
Письменник, як чарівник, веде нас на тихі води Десни, з їх запашним сіном під дубами, на батьківське сільське подвір’я старої хати, яку ніби ніхто й не будував, а виросла вона сама, як печериця між грушами й погребом. “Зачарована Десна” – це сповнена радощів і смутку щира сповідь письменника про своє дитинство, про кровний зв’язок з народом і рідною землею. Своїм твором О. Довженко закликає любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою й щасливою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)